Смерті нема та інші історії. 5 книжок про те, як вплинути на долю

Відомий український письменник та літературознавець Ігор Бондар-Терещенко назвав найкращі книжки, які розкажуть вам про те, як можна вплинути на свою долю. Збережіть собі!

За всі часи людство шукало ліків проти смерті, але знайти їх судилося лише фантастам, які наділяли героїв своїх книжок якостями майбутнього Горця. У книжках цього огляду автори всерйоз підходять до проблеми безсмертя, вигадують кріогенні камери, магічні імена для “вічних” героїв і закидають їх то подалі в майбутнє, то глибше – у прадавню історію. Натомість художня вартість таких книжок в іншому – тривалішому, ніж зазвичай, задоволенню від тексту, якого в нас не забере жодний Термінатор.

“Зеро К”, Дон Делілло

(Х.: Фабула, 2017)

У своїй творчості автор цього роману завжди залишався постмодерністом, заграючи з реальністю і будуючи власні моделі існування. Цього разу він змушує замислитися над питанням життя і смерті так само в контексті нової версії майбутнього. За сюжетом, смерті в романі не існує, головний герой – відомий мільярдер – інвестує кошти в лабораторію з її “знешкодження”, оскільки його дружина хвора на невиліковну недугу. Задум не дуже оригінальний і неодноразово використовувався у фантастиці, згідно із ним людину присипляють (тобто заморожують) на певний період, у цьому випадку – до того часу, як лікарі навчаться лікувати хворобу дружини мільярдера. Таким чином, хворі на рак чи СНІД за великі гроші потрапляють у спеціальних капсулах у майбутнє.

Утім, цього разу перед нами не фантастика, і роман не був би міжнародним бестселером, якби проблема безсмертя вирішувалася у такий “простий” спосіб. Річ у тому, що головний герой хоче, так само заморозившись, перенестися з дружиною у майбутнє, що бути разом із нею. Те саме він пропонує зробити синові, який воліє жити “живим” життям, тут і тепер, а не нехтувати цим даром навіть заради рідної людини. Як бачимо, “моральність” наразі стикається з “генетичною” проблематикою, якщо додати, що в сина мільярдера народжується дитина, і молодий батько не хоче її кидати. Утім, “кожен хоче володіти кінцем світу“, – лунає в романі гасло кріогенного безсмертя, але чи не є це визнанням неспроможності влаштувати своє власне життя?

“Розбійник”, Роберт Вальзер

(К.: Видавництво Жупанського, 2017)

Для видавців автор цього роману помер ще за життя. Річ у тому, що цей відомий швейцарський письменник, останні роки життя якого минули в божевільні, і творчістю якого захоплювалися Гессе і Музіль, більш цікавився поезією дрібниць, а не динамікою сюжету. Тож, видавці навіть просили його якийсь час не надсилати свої химерні твори, які він продукував із завзятістю літописця епохи. Що це була за проза? Зокрема, у “Розбійнику”, остатньому романі Вальзера, який був написаний 1925 року, але через нерозбірливий почерк вийшов друком лише у 1972-му, це автобіографічна сага, що нагадує Андрія Платонова і одночасно Кафку. Загадковий оповідач, літератор, вчитель. З іншого боку – доволі химерна особистість.

“Річ у тім, що розбійника ніколи не бачили серед людей, у товаристві, він завше був сам, як билиночка в полі, – мовить про нього автор. – Його пересліду­вали, щоб він навчився жити. Він був такий відкритий, такий незахищений! Він нагадував того листочка, що його хлопчик збиває дубчиком з гілочки, бо листочок своїм окремішнім виглядом просто привертає до себе увагу. Отже, розбійник мовби сам набивався, щоб його переслідували. А потім усе це йому навіть стало по­добатись”.

“Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі”, Харукі Муракамі

(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017)

На батьківщині автора цей роман вже в перший місяць продажу розійшовся мільйонним накладом. Магічний реалізм, у якому виконані майже всі твори Муракамі – від “Полювання на овець” до “1Q84” – давно вже став брендом письменника, і його новий роман не є винятком. Зовнішня канва будь-якої з історій метра – лише оболонка філософських епопей, і життя пересічного персонажа, 36-річного інженера, чудово надається до чергового експерименту над банальністю.

У дитинстві головний герой разом зі своїми друзями – двома хлопцями і парою нерозлучних дівчаток – були фанатами залізниці. Але навіть мрії про далекі мандри не змінили ситуацію відчуження: друзі героя мали “кольорові” імена, і лише він сам залишався у затінку власного “безбарвного” імені, яке потрапило у назву роману. Вже в університеті колишні друзі відвернулися від героя, магія імені спрацювала, сам він засумнівався в доречності власного життя. І лише дружина знайшла вихід з ситуації, вірячи в чоловіка і порадивши йому розшукати давніх друзів і з’ясувати причину розриву.

Невже річ лише у найменні? Чи до цього додається несподіване та необґрунтоване звинувачення у зґвалтуванні? Хай там як, але наразі японський майстер містифікації та справжнього письменницького гіпнозу проводить черговий “філософський” експеримент вже над свідомістю читача.

“Падре Балтазар на прізвисько Тойво”, Марина Гримич

(К.: Нора-Друк, 2017)

Емігрантська тема у нашій літературі реалізована або в книжках про заробітчан та їхню тяжку долю, або про відверто “туристичні” сюжети сьогодення: ціни, маршрути, враження. Натомість у цьому романі розповідається історія давніх часів, коли все це було помножене на авантюрну складову самого життя – спершу на Дикому Заході, а потім у бразильських джунглях.

Саме туди наприкінці ХІХ століття тікає з Аляски наш герой, викрадач коней, колишній золотошукач родом з України, звідки в Америку “понаїхали” його предки. І саме тут, де мешкає ціла колонія галицьких переселенців, видає себе за пророка і месію, а вже його напарник що заснував цю саму колонію, всіляко допомагає йому в цій феєричній пригоді. Нова Австрія в хащах Амазонки, з циганкуватим панотцем, босоногою паствою, що воліє церковних служб, як удома – це справжній вестерн, якби його написав Іван Котляревський, переказав Юрко Винничук, а екранізував Люк Бессон.

“Переконання: революційний метод впливу”, Роберт Чалдині

(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля)

Головна мета цієї книжки – досягти результату миттєво. У бізнесі, житті, навіть коханні. На початку її автор, займаючись за фахом стратегічним плануванням, розповідає, як саме донести до співрозмовця повідомлення, щоби вас почули. Головне при цьому – вдало вибрати момент розмови.

Про ризики, витрати і, ясна річ, смерть (якої у бізнесі, як відомо нема, існує лише реанімація та перезапуск проекту) – не говорити. З одного боку, стародавній китайський військовий стратег Сунь-Цзи радив: “Перемоги в кожній битві досягають ще до її початку”, а Дейл Карнегі переконував: “Можна завести більше друзів за два місяці, виявляючи до них невдаваний інтерес, ніж за два роки, намагаючись зацікавити їх своєю персоною”. Утім, недолік цих порад у тому, що всі вони потребують днів, тижнів або місяців попередньої діяльності.

Натомість автор цієї книжки пропонує миттєвий успіх. Тож, буває варто у розмові про товар, який коштує тисячу доларів, нагадати, що “не можна просити за нього мільйон”, і успіх буде забезпечений, а угода між партнерами підписана. Те саме в житті. Можна місяцями умовляти свою обраницю прийти на вашу презентацію (вечірку, яхту) – але варто вам згадати чарівне слово “шлюб” (“гроші”, “презент”), і стане зрозуміло, що всі зволікання були даремні.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: