10 дитячих книг, які варто прочитати дорослим

Чи перечитували ви колись книжки, з якими познайомилися, коли були дитиною чи підлітком? Дивні відчуття, еге ж. Нові грані вже знайомої історії, неочікувані відкриття і надзвичайна, як для дитячої літератури, глибина підтекстів – усе це часом несподівано виринає на сторінках дитячої книжки. І прості діалоги набувають нових барв, а казкові сюжети перестають бути лише набором чарівних заклинань і помахів палички. Чим доросліші стаємо і чим більше досвіду збираємо за плечима, тим глибше сприймаємо знайомі історії і тим більше віднаходимо відповідей на питання сьогодення.

Пропоную вашій увазі 10 особливих дитячих книжок, які по-новому відкриються дорослому читачеві і подарують не лише захопливу історію, а й мішок мудрості на додачу.

1. «Гаррі Поттер» Джоан Ролінґ

Можливо, вам фантастично пощастило, і ви належите до покоління, яке зростало разом з Гаррі, Роном і Герміоною та роками чекало виходу нової книжки. Можливо, ви проковтнули всю серію за кілька місяців. А може, ви переконані, що Ролінґ не заслуговує такої уваги? Зазвичай останнє можна почути від тих, хто не читав «Гаррі Поттера». І таким людям хочеться сказати одне: як же багато ви втратили і як багато насолоди чекає на вас попереду! Адже історія про хлопчика-чарівника дійсно для дітей від 2 до 102. І це саме ті книжки, про які кажуть: хочеться стерти пам’ять, щоб прочитати як вперше.

Кадр з екранізації «Гаррі Поттер і Таємна кімната» (2002)

Мама Ро не просто витворила чарівний світ, наповнивши його заклинаннями, магічними перетвореннями, захопливими пригодами, випробуваннями й небезпеками. Вона створила посібник людяності, сміливості, самовідданості, найсправжнісінької дружби і всеосяжної любові. Якби мене спитали, про що ГП у двох словах, я б відповіла – про ЛЮБОВ: від любові до світу, тих, хто поруч, до найсильнішої – материнської любові, яка й вберегла цього хлопчика і береже кожного з нас. «Не жалій мертвих, Гаррі. Жалій живих, а понад усе тих, що живуть без любові».

Скільки б років вам не було, скільки б разів ви не перечитували ці книжки чи як би упереджено не ставилися до них, пам’ятайте: «У Гоґвортсі завжди допоможуть тому, хто на це заслуговує!»

2. «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері

Важко сказати, чим думали ті, хто вніс алегоричну повість-казку «Маленький принц» до шкільної програми із зарубіжної літератури у 6 класі. Не надто думали й ті, хто переніс її до програми 8 класу. Чомусь слово «казка» наштовхує багатьох на думку, що це лише для дітей. А хіба дорослі не потребують казок? Та й згадаймо присвяту до твору: «Леонові Верту, коли він був маленький». Дорослому, який зберіг у собі дитину.

Кадр з екранізації «Маленький принц» (2015)

«Маленький принц» вперше побачив світ 1943 року. Трагедія Європи у Другій світовій війні, спогади письменника про окуповану Францію наклали відбиток на творчість Антуана де Сент-Екзюпері. Своєю сумною і мудрою притчею автор намагався захистити людяність і живий вогник у серцях людей. Він, як досвідчений пілот, який усвідомлює важливість кожного дюйма для м’якого приземлення, обережно торкається тем, близьких кожному, розкриває перед нами світ дитинства і любові, де немає місця жорстокості, злості, лицемірству, де люди не повинні бути самотніми. Дитинство і кохання – два острівці у світі дорослих людей, де ще можна знайти порятунок від байдужості й егоїзму, пихатості й марнославства. Варто лише не забувати таємницю єдиного на цілім світі лиса: «Лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима».

3. «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нейстайка

Якщо зараз у житті вам найбільше бракує безтурботності, сонця і сміху до болю в шлунку, – швидше відкривайте книжку родом з дитинства найсонячнішого українського письменника Всеволода Нестайка. Чи багато вам ще траплялося таких героїв-нерозлийвода, як наші авантюристи-вигадники Ява Рень та Павлуша Завгородній ну з дуже колоритного села Васюківка? Ці хлопці такі рідні, наче зараз вийдуть із сусіднього будинку і почнуть будувати своє метро під свинарником, влаштовувати бій з биками на чолі з Контрибуцією, рятувати вчительку Галину Сидорівну від закоханого грузина, коротко кажучи, неодмінно знайдуть собі пригоду.

Та навіть у найміцнішій і перевіреній роками дружбі трапляються тріщини. Але там, де один у скрутній ситуації готовий поділити останню цукерку і віддати більшу частину іншому, боятися нічого. Ява і Павлуша вчать дітей і дорослих сприймати світ як веселу авантюру. Головне – не забувати йти по життю з посмішкою і вчасно підставляти дружнє плече.

4. «Коли ще звірі говорили» Івана Франка

Що може бути краще за старі добрі українські казки – концентроване джерело народної мудрості! Саме народні казки стають найважливішими провідниками малюків у світ книжок. Вперше ми чуємо їх від батьків, у пам’яті залишаються окремі фрагменти й кольорові спалахи, потім дорослими відшукуємо на поличці давно забуту книжку і вже самі читаємо її своїм дітям – коло замикається.

Ілюстрація Валерії Соколової

Так і казки Івана Франка з’явилися в його творчості, коли він сам став батьком. І хоча писав їх для своїх дітей, ось уже понад століття «Фарбованим Лисом» та «Лисичкою-кумою» зачитується діти різних поколінь – від тих, які ще не мали телевізора, до тих, чиє життя вже неможливе без ґаджетів. Бо нахабність, пихатість, зверхність, самовпевненість ніколи не зникнуть з цього світу. Як і ніколи не буде зайвим навчитися давати їм відсіч.

5. «Аліса в Країні Див» Льюїса Керрола

«Аліса в Країні Див» – ще одна казка, яку дуже легковажно приписали до дитячих творів і яка по-справжньому розкривається навіть не з другого прочитання. Чи багато дитині під силу винести з культової книжки, насиченої алегоріями, алюзіями, сатиричними натяками і навіть законами логіки? Дитина прочитає це не більше як історію дівчинки, який наснився сон, наче вона провалилася в кролячу нору, потрапила до Країни Див і мала там неймовірні пригоди й божевільні чаювання.

Постер до фільму «Аліса в Країні Чудес» (2010)

Але для дорослого така поверховість неприпустима. Він муситиме дивитися глибше. Хоча Чеширський Кіт посперечався би: «Серйозне ставлення до будь-чого в цьому світі є фатальною помилкою». «Аліса в Країні Див» – казка, яку ніколи не зайве перечитати, адже чим дорослішими стаємо, тим важче дивитися на все простіше.

6. «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса

Багато з читачів відзначають унікальну особливість циклу «Хроніки Нарнії»: на відміну від інших фантастичних книжок, що виходили в серіях, історії Клайва Льюїса не дорослішають разом з його героями, не стають серйознішими і трагічнішими (хоча сама Нарнія та її герої ще й як змінюються). Від книжки до книжки вони залишаються все тими ж добрими казками, з тією ж неповторною атмосферою, яка зустрічає читача у першій частині.

Кадр з екранізації «Хроніки Нарнії: Лев, чаклунка та шафа» (2005)

«Якогось дня ти станеш дорослою настільки, щоб знову почати читати казки», – слова, які Клайв Льюїс записав у присвяті своїй похресниці Люсі і які приречені були стати крилатими.

7. «Енн із Зелених Дахів» Люсі-Мод Монтгомері

Руде дівчисько Енн із товстелезними косами, великими зелено-сірими очима і обличчям, рясно всіяним ластовинням, належить до тих героїв, що назавжди залишаються в літературі завдяки своїй неповторній харизмі, щирості, доброті і внутрішній силі. Познайомившись із цією сиріткою, вам вже не захочеться її відпускати, не дочитавши серію до кінця, не переживши разом із вже дорослою Енн та її дітьми війну і втрати.

Міні-серіал «Енн із Зелених Дахів» (1985)

Ця світла історія – найкращі ліки для тих дорослих, які загубили шлях до КАЗКИ. А ще джерело дитячої мудрості: «Очікування – це вже півнасолоди! Потім може нічого не статися, але ж ніхто не заважає уявляти, як воно буде, і радіти. Нічого не чекати – це гірше за розчарування».

8. «Мандрівний замок» Діани Вінн Джонс

Капелюшниця Софі Хаттер була найстаршою сестрою в родині. Якби вона була героїнею народної казки, то їй би дісталося півцарства приданого, ще й мала б всі шанси стати нареченою принца. Але у країні Інгарії народитися найстаршою із трьох дітей – неабияке безталання. Коли вирушаєш на пошуки щастя, готуйся першою зазнати невдачі. Саме тому в перетворенні Софі з молодої дівчини на немічну стару не так вже й багато магії Відьми Пустирищ – у душі під тягарем відповідальності дівчина давно вже почувала себе значно старшою.

Кадр з екранізації «Мандрівний замок Хаула» (2004)

Часом і в житті так буває: хтось наперед не вірить, що ви чогось зможете досягнути. А може, ви й самі переконуєте себе, що попереду на вас чекають самі невдачі. Відкиньте невпевненість і страхи, як це зробила Софі, та йдіть до своєї мрії наперекір усім і навіть собі. Бо «сміливі завжди мають щастя»!

9. «Лессі повертається додому» Еріка Найта

Сім’я Карраклоу, яка все життя пропрацювала на шахті, переживає зараз скрутні часи: кілька місяців тому закрили копальню, роботи немає, грошей не вистачає навіть на їжу. Єдиний вихід – продати улюбленицю 12-річного Джо Карраклоу собаку породи колі – Лессі. Все містечко щодня спостерігало за тим, як Лессі рівно за п’ять четверта прямувала до школи, де зустрічала хлопця – навіть у сніг і дощ. Та одного дня Лессі не прийшла: її продали заможному герцогу Радлінґу й вивезли до Верхньої Шотландії, за сотні миль від Йоркшира.

Кадр з екранізації «Лессі» (2005)

Віддана своєму господареві Лессі подолала величезний шлях, витерпіла чимало випробувань, з останніх сил дісталася свого містечка, щоб, як завжди, зустріти Джо зі школи. То чому нам так важко часом зробити один крок чи один дзвінок на зустріч дорогим людям?.. На щастя чи на жаль, за гроші багато що можна купити, але не друзів.

10. «Міст до Терабітії» Кетрін Патерсон

Життя Джесса, невпевненого в собі хлопця з небагатої родини, було доволі одноманітним до того дня, коли в сусідському будинку поселилася родина дивакуватої Леслі. Лише той факт, що заможні батьки дівчинки захотіли переїхати на стару ферму, дивував усіх довкола, не кажучи вже про те, що родина не мала телевізора! Джесс та Леслі швидко зближуються; у лісі недалеко від дому вони створюють своє чарівне королівство – Терабітію (саме так називався один з островів Нарнії), – дістатися якого можна було лише перелетівши річку на мотузці. У своєї казковій країні діти вчаться чинити опір кривдникам, бути собою і просто радіти життю.

Кадр з екранізації «Міст до Терабітії» (2007)

Це одна з небагатьох дитячих книжок, в якій помирає головний герой, ще й дитина. Але це історія не лише про втрату, а й про те, як багато здатні змінити ті, кого ми не боїмося впустити в наше життя. Леслі витягла Джесс з його «коробки», в якій він заховався подалі від світу. Вона відкрила йому Нарнію і показала, яким чарівним може бути цей світ. І тепер Джесс не має права підвести дівчинку, яка колись зробила його королем Терабітії.

Насправді цей список можна було б продовжувати й продовжувати. А тому з радістю чекаю ваших доповнень у коментарях.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close