Я буду тебе так сильно любити, що жодна жінка в світі не буде тебе гідна!

Від автора: Любов матері до дитини – найприродніше, щире і прекрасне почуття… але що, якщо любові занадто багато…

Народження в родині дитини, а особливо першого хлопчика, подія насправді прекрасна! Тато – гордий батько, тепер у нього є спадкоємець… Мама – народила “ідеального чоловіка”…

Сидять ці батьки біля свого скарбу і дивляться, як він сопе носиком уві сні. Будують плани про його майбутнє, яким він буде, куди піде вчитися і все таке… Ідилія!

Хочеться сподіватися, що будь-яка дитинка, яка народилася, яку чекали, хотіли, люблять, виросте, побудує свою сім’ю і буде жити довго і щасливо, але в житті далеко не все так просто…

Наші прекрасні діти народжуються в сім’ях, де є батько й мати, де є тільки мама, або їх виховують бабусі та дідусі – і всі життєві сценарії цих діток будуть різними, долі несхожими, а виховання унікальним. Але ось що дивує: будуть серед всіх цих дітей, а в цій статті я буду писати тільки про хлопчиків, які будуть мати дивно схожі моделі поведінки.

І хлопчики ці, ті, яких мами та бабусі люблять так сильно, що жити цим хлопчикам стає вкрай важко!

“Жила-була жінка, ні, спочатку дівчинка. Вона росла, закінчила школу, перетворилася на молоду дівчину, полюбила – вийшла заміж і у неї народився син! Прекрасний милий хлопчик, до ніг якого вона покладе весь світ, а разом з ним свій шлюб, роботу, здоров’я, свою особистість і своє життя” – ось власне і вся казка. Але про все по порядку!

В житті ми часто зустрічаємо молодих людей, чоловіків, які начебто і дорослі, і розумні, і красиві, але якось, м’яко кажучи, не самостійні, хоча характери у них частенько ого-ого! Грізні й галасливі і… все. Відповідальності за прийняття рішень у своєму житті вони не несуть, вибір не роблять, а ввечері йдуть вечеряти до мами додому.

В чому причина? Хто винен? Що робити?

Причина в любові! У любові матері до свого сина. Любові такій безмірній, величезній і сліпій, що все, щоб дитятко б не робило, все прекрасно! Забрали лопатки в пісочниці – інші діти погані, їх мамусі погано виховують, “2”-ка з контрольної – вчителька погано матеріал подає, з інституту відрахували – всі змовилися і не розуміють, що матаналіз моєму сонечку не потрібен, у нього душа творча, дівчатка, яких моє сонечко призводить додому, (я ж повинна знати, з ким він там зустрічається) – всі, як одна, дурні і безвідповідальні, ніхто не зможе моєму хлопчикові дати спокій турботу й тепле гніздо!

Вина… вина – це прекрасний спосіб маніпуляції людиною. Її життям, поведінкою. Ось цим почуттям провини мама звісно і маніпулює… а потім і сонечком своїм, щоб заглушити свої страхи, біль, самотність. Відбувається все це дуже поступово і закономірно: син народився, весь свій час і енергію жінка присвячує дитині, тато мовби поруч, АЛЕ (якщо в анамнезі жінки були аборти, викидні, невдалі ЕКО або просто багато років в спробах завагітніти) – то тепер вся увага спрямовується на дитину, а тато потрібен, щоб допомагати і не заважати!

Що робити?

Можу уявити, яка кількість люблячих матерів зараз зі мною не згодні… і це ваше право… а тепер спробуйте зупинитися в свою незгоді, злості, бажанні видати агресію і почуйте мене: ви – прекрасна мама!

Це прекрасне почуття – любити своє дитя!

Але дитина – це не спосіб самореалізації!

Це не кубок переможця, який ставлять на п’єдестал і моляться йому ціле життя!

Дитина – це окрема особистість!

Особистість, яка повинна бути самостійною, тому що коли вас не стане (бо всі ми смертні), як вона буде жити? Хто буде про неї піклуватися? Хто зможе дотягнути до такого рівня любові, який ви їй даєте? Що це має бути за жінка, яка зможе відповідати вимогам такого чоловіка?

Мама, яка народила сина, дає йому любов, турботу, догляд, виховання. Формує, показуючи на своєму прикладі стосунків з чоловіком модель поведінки між жінкою і чоловіком. Закладає основи довіри до самого себе у дитини, шляхом надання їй самостійності і необхідної відповідальності. І… відпускає жити його своїм життям. Незалежним, самостійним і окремим від мами життям!

Якщо виховання не переходить особистих кордонів дитини, якщо вона усвідомлює різницю між добре – погано, можна – не можна, моє – чуже і т.д., якщо формування її особистості відбувається при повазі його особистості та повазі мамою СВОЄЇ особистості – то цей хлопчик, коли виросте: і зателефонує, і приїде, і мамі з татом допоможе, і адекватні стосунки з жінкою побудує.

Що робити мамі, якщо все таки дуже важко зупинитися у своїй любові? Звернутися до психолога, психотерапевта – відпрацювати свої страхи (адже страх втрати дитину, її хвороби, її невдачі – це тільки ВАШ страх, це ще не факт, що це трапитися, а якщо вже траплялося – тим більше звернутися за допомогою), відпрацювати всі ті бар’єри, які заважають жити мамі своїм щасливим життям з татом або без нього. Потім знайти собі хобі, захоплення, коло спілкування, роботу і думати про себе, тому що все, що мама могла подумати про свою дитину – вона вже подумала, тепер час для себе!

Бажаю вам любити своїх дітей так,

щоб вони могли жити своїм життям!

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close