Психологи розповіли про 9 правил, які допоможуть знайти спільну мову з дитиною

Конфлікти з дитиною неминуче виникають в будь-якій сім’ї. Психологи кажуть, що найчастіші причини таких конфліктів — порушення кордонів дитини, які вона починає усвідомлювати приблизно з 3 років. Малюк активно чинить опір вказівкам батьків. Таке відстоювання незалежності може продовжуватися і в 3, і в 7, і в 9 років, приймаючи при цьому різні форми. Як знаходити спільну мову з дитиною?

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Ми в Тутка вирішили розібратися, як, прищеплюючи дитині необхідні правила поведінки, обійти гострі кути і показати їй, що вона важлива.

1. Знаходимо плюси

Критику ніхто не любить. Згадайте свої відчуття при жорсткій критиці або забороні. Тоді ви відчуєте, яка хвиля обурення піднімається в дитині.

Роздратування і образа, які відчуває малюк, заважають йому піти на контакт, а тим більше зробити те, що від нього хочуть. Вчіться пом’якшувати, хоч іноді це дуже складно. Критика плюс похвала — і ось результат вже зовсім інший!

2. Пропонуємо вибір

Дотримуватися режиму або виконувати домашні обов’язки, звичайно, треба. І нерідко опір викликає не сам факт, що це потрібно зробити, а безапеляційний тон. Запропонуйте вибір, тільки не надто великий: робіть знижку на вік.

Можливість вибрати і прийняти рішення дуже підвищує самооцінку, а у вас в руках все ж залишається контроль за поведінкою малюка.

3. Не відволікаємо від важливих справ

Таке просте правило батькам часто виявляється складно виконати. Просто тому, що більшість справ дитини здаються нам неважливими. Збираєш Lego? Ну і що, адже це просто гра, а мамі треба поговорити з тобою прямо зараз.

Розмовляєш з подругою? Все одно базікаєте про нісенітниці, а бабуся хоче показати тобі, як пекти млинці.

Не потрібно знецінювати дії дитини і рахувати свої набагато важливішими. Поважайте її особистий простір. Уявіть, як би на її місці відреагував дорослий?

А ось запитати малюка, чи він може відкласти справу, — чудове рішення.

4. Вміємо відступити від правил

Коли дорослий грає з дитиною, часто в її свідомості вже давно «складені» правила ігор. Змушуючи малюка виконувати правила, ми думаємо, що це хороший виховний момент, адже у дорослому житті є багато «треба», з якими треба змиритися.

А як же креатив, ініціатива, фантазія? Дорослому вони стануть в нагоді набагато більше нудних рамок. Дозвольте дитині придумати свої правила, назвіть гру по-іншому. Раптом нова гра виявиться набагато веселішою і яскравішою, ніж звична? А якщо ні — це прекрасна ілюстрація до того, що нове не обов’язково буває кращим, але спробувати все-таки варто.

5. Не нав’язуємо допомогу

Яке тут може бути терпіння, коли дитина так довго копирсається або помиляється? Хочеться просто взяти і зробити замість неї!

«Вмикайте дзен» і не нав’язуйте свою допомогу без крайньої необхідності. Хочете, щоб малюк ріс самостійним? Майте терпіння не допомагати, поки він не попросить. «Дай я зроблю замість тебе!» не приносить нічого хорошого і вбиває ініціативу. Дозвольте йому здійснювати свої помилки.

І навіть, якщо дитина попросила про допомогу, оцініть, наскільки виконання цієї дії вже підвладне їй і запропонуйте спробувати ще раз.

6. Просимо поради

Коли з тобою радяться — це дуже приємно, це означає, що твоя думка важлива. Прохання про пораду особливо ефективні з молодшими школярами: у цьому віці вони прагнуть брати на себе більше відповідальності.

Задавайте прямі запитання, допомагайте приймати рішення, це дозволить малюкові відчувати себе серйозною людиною, а ви покажете йому, що між близькими людьми дуже важлива довіра.

7. Переживаємо не за дитину, а разом з нею

Коли дитина розповідає про свої проблеми, нам шкода її і хочеться тут же буквально вкласти їй в голову всі правильні дії. «Я ж казала!» — виривається проти волі. Мама починає нервувати, переживати, емоційно давати поради і роздавати оцінки — все це може тільки відштовхнути дитину.

Не заходьте з позиції «зверху вниз», але і не знецінюйте переживання дитини. Будьте поруч. Хоче плакати? Нехай поплаче. Дайте дитині зрозуміти, що її почуття важливі, спокійно обговоріть ситуацію і те, як можна вийти з неї.

8. Обговорюємо гіпотетичні ситуації

Обговорення гіпотетичних ситуацій щодо іншої дитини і батьків або обговорення фільмів і книг — досить дієвий прийом, якщо ви хочете, щоб дитина щось усвідомила. Але запорука успіху — це спокійна обстановка і бажання дитини щось обговорювати.

«Іванко став часто битися. Як ти думаєш, чому він б’ється? А батьки можуть йому допомогти?»

Важливий момент: при обговоренні уявних ситуацій не потрібно повертати дитину в «реальність» питаннями типу «А тобі знайома така ситуація?» Не думайте, що дитина не зрозуміє вашого виверту. Якщо ситуація їй близька, вона задумається про неї і без вашої підказки, а також почує все, що ви хочете до неї донести.

9. Не забуваємо про почуття гумору

Хто навчить дитину, що гумор допомагає справлятися зі складними ситуаціями і розряджати обстановку, крім батьків?

Веселі пародії, іграшки і предмети, які розмовляють, вміння просто посміятися разом за переглядом мультфільму — все це дуже важливо для гарної атмосфери в сім’ї. Показуючи свої акторські здібності та фантазію, ви вчите цьому дитину. До того ж багато справ вирішуються швидше не з допомогою вимог, а з допомогою гумору.

Але будьте обережні — діти дуже гостро реагують на сарказм і зле кепкування.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: