Я навчився жити з жінкою. Це не так, як пишуть у романах.

Я навчився жити з жінкою. Це не так, як пишуть у романах… Наприклад, я не знав, що довге волосся у жінки — це не тільки рідкісна краса, її жіночність і шарм. Але і акуратність в першу чергу з мого боку. Адже, коли вона лежить поруч зі мною, я повинен обов’язково пам’ятати про те, що потрібно прибрати спочатку її волосся з подушки, а потім прилягти до неї ближче. Це з часом стає звичкою.

Я не знав, що якщо у неї поганий настрій, то потрібно негайно її обійняти, з’ясувати в чому ж справа, а потім заспокоїти. У мене з цим зовсім по-іншому. Коли у мене погано на душі, я не люблю, коли мене про це запитують, лізуть мені в душу — такі миті мені завжди потрібно перехворіти самому.

Я не знав, що якщо вона ніколи не просить мене про допомогу, то завжди чекає, коли я сам запропоную. «Не чіпай, я зроблю сама!». «Та я можу і сама…» Ні, не може! Точніше чекає, коли я зможу наполягти на своєму. Їй важливо відчувати себе жінкою.

Якщо не дозволяти їй піднімати нічого важчого букета троянд, то незабаром можна помітити, що поганий настрій у неї буває рідше, а посмішка на обличчі щодня.

Я не знав і того, що жінка — це не тільки коханка, з якою можна розділити ліжко, ванну, кухонний стіл. Але ще й друг, якого потрібно уважно слухати. Чути, коли слухаєш, навіть, коли вона говорить ні про що.

Жінка — не загадка, ні. І на кожне своє запитання, я можу отримати відповідь, якщо буду хоч трохи уважнішим. Вона завжди говорить, що їй потрібно. Завжди! Дивно, коли чоловіки говорять, що не знають, чого хоче жінка. Швидше за все, їм не хочеться цього знати.

Я не знав, що стосунки — це не тільки я, але ще і «я» в квадраті. Кожен повинен робити свій крок, поки обидва не торкнуться вустами. Якщо ти стоїш на місці, а інший йде тобі весь час назустріч, то, швидше за все, одного разу ти залишишся у нього позаду.

Кожен робить свій крок. Безногому не місце на старті…

А зіштовхнути в прірву іншого — це ще далеко не кінець. З будь-якої ями завжди можна вибратися, головне — не відкинути руку того, хто тебе туди штовхнув. А вчепившись у неї, не чекати зручної миті, коли можна штовхнути у відповідь.

Робити «у відповідь» і «взаємно» — це пити отруту обом з одного келиха. Навіть, коли інший знає про згубні властивості. Потрібно виливати з посудини те, що вбиває, а замість нього наливати те, що п’янить.

Наприклад, помста — страва, яку подають тільки в холодному вигляді, не дає очікуваного ефекту, а лише афект. Як, наприклад, ніжність рук — від неї п’янієш набагато сильніше, ніж від будь-якого відмінного вина.

Ніжність, як страву, радять подавати «у відповідь»! Але тільки в гарячому вигляді.

Я не знав, що почуття знаходяться не внизу живота, а на кінчиках пальців, якими ти торкаєшся до неї. І якщо грає арфа, значить це твій інструмент. Адже пальці неможливо налаштувати. В тобі або є талант, або його немає…

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close