Поради від Михайла Лабковського

Чоловік змушує сина вступати до військового училища, а той не хоче. Що робити?

— Скажіть дитині наступну фразу: «Тато любить тебе, а ти любиш тата, але не будь-якою ціною. Ти не зобов’язаний робити те, чого не хочеш, щоб бути гарним для тата».

Тільки це має прозвучати не в контексті «перетягування ковдри» – мовляв, мама проти училища, значить, вона хороша, а тато змушує, тато – поганий. Це життєва позиція: «Тато, люби мене просто так, а взагалі я хочу займатися балетом. Не подобається – це твої проблеми».

Дитина мало спілкується з однолітками, любить бути на самоті. Це пройде саме чи треба йому допомогти?

— Якщо це вікова криза, то може пройти сама. Якщо ж сформувалася така риса характеру, то не буде зайвим звернутися до психолога.

Всім батькам на замітку: вираженій інтроверсії сприяє захоплення гаджетами. Навіть, якщо ваша дитина товариська, рекомендую дозволяти їх проводити за комп’ютером або з планшетом не більше ніж 1,5 години в будні й 4 години у вихідні, включаючи виконання завдань.

Як пояснити 6-річній дитині, що не всім і не завжди потрібно говорити правду?

— Вчити дитину брехати не потрібно, але можна пояснити їй, що вона має право не завжди відповідати на поставлені запитання. Тобто, не брехати, не говорити «я не знаю, я не бачила», а спокійно відповісти: «Я не хочу про це говорити» або «я не хочу відповідати на це питання». Будьте готові, що і ви самі можете якось почути ці слова.

Двоюрідний брат відбирає у доньки іграшки, вони конфліктують, а бабуся вважає, що дочка старша, тому повинна поступатися. Це правильно?

— Запитайте у бабусі, чи віддасть вона свої особисті речі сусідці, якщо та з таким же аргументом попросить? Позиція «ти ж з не жадібних, тому поділися» – маячня. В ідеалі діти повинні розбиратися самі, але якщо в їх відносини втрутилися дорослі, то батькам треба встати на бік дочки. Вона не зобов’язана грати з братом, якщо не хоче, і вже точно не повинна дозволяти брати свої особисті речі, якими є її іграшки.

Якщо відносини у дітей не склалися, можна якийсь час не приходити до цього хлопчика в гості. Або спокійно пояснити йому, що ваша дочка не хоче з ним грати і її бажання, точніше – небажання – слід поважати.

Син ревнує батьків до молодшої сестри, закочує істерики, прикидається маленьким. Що робити?

— По-перше, зрозуміти, що він так себе веде, тому що йому погано. Він не злісний маніпулятор, йому просто важко дається поява ще однієї дитини в сім’ї. Коли ви приймете цей факт, у вас зникне внутрішня агресія по відношенню до сина.

По-друге, будь-які маніпуляції працюють до тих пір, поки ви «граєте». Коли син починає істерику, скажіть йому: «Поки ти в такому стані, я не буду з тобою розмовляти» і вийдіть з кімнати. Немає глядача – немає вистави! Але при цьому не перегинайте палицю і не переходіть в повне ігнорування. Дитина повинна знати, що ви готові в будь-який момент її вислухати, але в спокійному тоні.

Синові 1 рік, він росте без батька, як правильно його виховувати?

— Ніяк. Це ілюзія, що ви можете себе вести, щоб це дало якийсь особливий результат. Зрозумійте просту річ – ви така, яка є, і дитина сприймає вас як особистість, а не як вихователя. Коли ви говорите по телефону або з кимось спілкуєтеся – ось в цей самий момент дитина виховується.

Чому? Весь тваринний світ ростить дітей за своєю подобою. Ви ж не бачили, щоб тварини пояснювали дитинчатам, як правильно ходити на полювання. Вони просто це роблять, а діти копіюють і навчаються. У людей той же принцип. Ведіть себе природно і дитина буде вести себе так, як ви ведете себе. Коли батьки вигадують якісь особливі методи виховання, це не працює.

Як правильно мотивувати дочку до навчання?

— Ніяк. Здорова дитина не може хотіти добре вчитися – для неї це дивна ідея. У вашої дочки повинен бути інтерес до предмета, а не до оцінок і похвали.

Якщо розпитати, то виявиться, що кожному другому відмінникові наплювати, чим він займається. Його цікавить тільки схвалення через оцінки, йому по-справжньому не подобається нічого з того, що він робить. То ж потім відбудеться і в дорослому житті — ненависна робота заради зарплати. Вам це треба?

Крім того, я категорично проти постійного виконування уроків разом з дітьми. Дитині важливо вчитися самій вирішувати свої проблеми.

Як правильно карати дитину?

— Фізичні покарання ми розглядати взагалі не будемо, у всьому світі за це можна потрапити до в’язниці. А ось гаджетами карати можна і потрібно, але це повинно бути з широкою посмішкою і доброзичливим тоном. «Синку, я тебе люблю, але ми з тобою домовлялися. Ти не зміг і я забираю у тебе смартфон, а натомість дарую тобі кнопковий телефон». Навіщо звіряче обличчя при цьому робити і кричати – незрозуміло, ви ж і так його караєте.

Коли будете домовлятися з дитиною, то заздалегідь оголосіть, які будуть наслідки. Наприклад, «Якщо мене викличуть до школи, я заберу комп’ютер». Вас викликали комп’ютера немає.

З малюками те ж саме: «Якщо ти не прибереш іграшки, вони образяться і можуть на 2-3 дні втекти».

Що робити, якщо дитина любить грати, бігати, але не хоче читати і вчитися в розвивавальних  гуртках?

— Насамперед перестати її розвивати. Наука довела, що діти з випереджувальним розвитком «зливаються» дуже швидко і в 1-2 класах вже нічим не відрізняються від тих, хто до школи взагалі не читав і не писав. Це марна трата часу.

Найпростіший приклад – іноземні мови. Будь-яка дитина, якщо її на півроку відправити в іншу країну, автоматично заговорить без акценту. Тоді виникає питання – навіщо ви віддавали її в мовну школу?

Тому дитину треба залишити в спокої, нехай вона бігає, стрибає, грає. Якщо у неї є здібності, це не означає, що їх треба чіпати і розвивати. Наприклад, дитина любить малювати, її віддають в художню школу. Я відкрию таємницю – там не малюють. Там займаються композицією, перспективою, замальовують гіпсові голови і через якийсь час виявляється, що дитина вже не хоче малювати.

Те ж і в музичній школі – музикою там не займаються, там – нотна грамота, сольфеджіо і так далі. Тому багато дітей втрачають цікавість у перший рік навчання. Набагато простіше дочекатися, коли дитина сама захоче вчитися і попросить відвести її в школу.

Чоловік побоюється, що син не зможе адаптуватися в школі, тому що не ходить в садок. Чи це Так?

— Я 10 років працював у школі і бачив там дітей після садка, як і тих, хто ніколи дитячі садки не відвідував. Особливої різниці між ними немає. Можливо, перші пару місяців відбувається процес адаптації, а до кінця року вже й не відрізниш, хто з них не з садка  – все врівноважується.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close