Чому ми кричимо на дітей: 3 несподівані причини

Напевно, багатьом батькам знайома ситуація, коли дитина раптом, немов навмисне, починає виводити їх з себе. Скажеш «Не чіпай!» – неодмінно потягнеться до забороненого, «Стій на місці!» – закрутиться, як дзига. Ниє і вередує, розкидає іграшки, не реагує на заборони. В результаті батьківське терпіння закінчується і на адресу дитини лунають крики. А після зриву мучить почуття провини і важкість на серці. Як же впоратися зі своїм роздратуванням і не зриватися на дитині?

Без сумніву, ми живі люди зі своїми емоціями, втомою, гнівом. Але чому ж так часто найсильніше подразнення виникає на адресу зовсім маленької дитини? На думку психологів, усвідомити справжню причину своєї поведінки – це вже півшляху до успіху.

1. Емоційна розрядка

Накопичений негатив, викликаний не поведінкою дитини, а іншими причинами: суперечками з начальством, сімейними негараздами, простим недосипанням. Ось основні причини, через які у нас часто виникають роздратування. Малюк просто стає останньою краплею. І замість того, щоб з’ясовувати відносини з босом або домовлятися з чоловіком, ви зриваєтесь на ньому.

Тут головне зрозуміти – дитина не може і не повинна нести відповідальність за наше життя, бути «громовідводом» для батьків. Не влаштовує робота? Змінюйте! Зіпсувалися стосунки з чоловіком чи батьками? Налагоджуйте! Від того, що ви кричите на дитину ці ситуації не вирішуться, а емоційна напруга лише зросте від  почуття провини, яке наростає.

2. Підсвідомий страх

Виявитися неідеальною мамою. Ніби є такі мами, у яких дитина ніколи не плаче, завжди слухняна, а в будинку ідеальний порядок і вона сама має бездоганний зовнішній вигляд. Стикаючись з реальністю – капризами, поганим самопочуттям, ріжучими зубками, жінка страждає: «Чому він так себе веде? Напевно, я неправильна мама!». І це викликає роздратування на адресу «диверсанта», що зруйнував образ недосяжного ідеалу.

3. Завищені очікування на адресу дитини

Варто лише замислитися і стане зрозуміло, як багато ми вимагаємо від крихітної людини! Ми хочемо, щоб вона завжди відчувала наш стан і настрій, підлаштовувалась під нього («Я втомилася, а вона пристає!», «Чому вона не хоче грати, адже я так скучила!»). Ми вимагаємо зразкового порядку і чистоти. А звідки їм взятися при такій величезній цікавості і недосконалості координацій ручок і ніжок? А, часом, очікуємо і залізної витримки від дитини, як ніби самі бездоганно володіємо своїми емоціями. Злість з’являється саме тоді, коли дитина поводиться природно, але не так, як ми хочемо. Подумайте, чи зобов’язана крихітка відповідати вашим очікуванням?

Справляємося з ситуацією

У будь-якому випадку, якими б не були причини, що викликали роздратування, пам’ятайте: спалах роздратування не вирішить проблему і не відучить дитину від «поганої» (а часто просто природної і нормальної) поведінки. Так можна залякати або «зачерствити» дитину, позбавляючи її права на емоції. Але чи зробить це її щасливою і гармонійною людиною?

Тому, якщо ви відчуваєте, що ось-ось «вибухнете» — чесно і по-можливості спокійно попередьте про це дитину: «Я вже злюся і скоро почну сваритися». Ну, а якщо все ж таки стриматися не вдалося і ви спалахнули, не бійтеся попросити вибачення у малюка. Це не принизить вашого авторитету, навпаки, — так малюк побачить, що ви вмієте визнавати свою провину і виправляти свої помилки, а в результаті буде вам ще більше довіряти. Бережіть себе і своїх діток!

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: