5 думок, які батькам завжди соромно вимовляти вголос

© lechimrebenka.ru

Багато молодих пар не наважуються на народження дитини, посилаючись на те, що не досягли ще кар’єрних висот і належного матеріального рівня. А коли вaгiтність наступає, потенційних батьків турбують страшні думки: це стосується і здоров’я майбутнього малюка і добробуту сім’ї, адже тепер вас буде троє, а хочеться, щоб у крихти було все найкраще. Але насправді не це гризе найбільше. Основне, що турбує: «А чи будемо ми гарними батьками для своєї дитини?»

Ми згадуємо своє дитинство і те, що, як нам, здається, ми недоотримали від своїх батьків і обіцяємо собі, що ми вже точно постараємося. І потім, коли малюк з’являється на світ, зі шкіри геть ліземо, щоб не повторювати помилок наших батьків, при цьому здійснюючи свої. Ми розуміємо, що не дивлячись на всі намагання ми далекі від ідеалу, що не можемо робити все так, як написано в книгах і журналах з виховання дітей. Ми відчуваємо почуття провини, навіть за думки щодо наших дітей, які приходять до нас в голову. Ми ніколи і нікому не озвучимо їх вголос, адже тоді наші репутації ідеальних мам і тат будуть повністю зруйновані.

Нам іноді шкода, що ми стали батьками.

Мова не йде про стійкі психологічні стани, наприклад, післяпологову депресію. Але іноді, в стані крайньої втоми, або коли, наприклад, ми бачимо свою красуню-подругу, яка «пливе» на високих підборах і досягає кар’єрних висот, нам в голову приходить думка, яка швидко минає: «І навіщо ми взагалі у все це вплуталися». Нам тут же стає соромно за такі думки, адже ми так любимо свого малюка.

Не поспішайте записувати себе до лав безсердечних тварюк і жaхливих батьків.

Вам, здається, що ви не справляєтеся.

Ви дивитеся на фото рум’яних і щасливих малюків в жіночих журналах або бачите сімейну ідилію на сторінці в Інстаграм. І думаєте, як їм це вдається? І сама красуня, і чоловік, і будинку лад, і діти чистенькі і щасливі. А у нас. Не дивлячись на те, що ви абсолютно виснажені, на те, щоб навести порядок в домі просто немає часу. Ви уявляли себе зовсім іншими батьками – веселими і турботливими і кожен раз, коли ви лягаєте спати обіцяєте собі, що завтра все буде по-іншому.

Але, як кажуть в народі, в кожній хатинці свої брязкальця. І ідеальна картинка абсолютно не передає реальну ситуацію. Навіть у найкращих мам діти хворіють, брудняться, відмовляються від обідів, вимазуються ними з ніг до голови. А для дитини зараз найголовніше не чисто вимиті вікна, а те, що ви поруч.

Батьківство не складає сенсу у вашому житті.

Ви, безумовно, дуже любите свого малюка, він найважливіша людина у вашому житті, але при цьому абсолютно не розумієте матусь, які повністю віддають себе, розчиняються в своїх дітях. Адже навколо так багато цікавого і вам хочеться іноді залишити свого малюка з чоловіком, мамою або нянею і піти на майстер-клас з гончарства, на сальсу, йогу або просто погуляти на самоті по парку. Але ви відчуваєте почуття провини кожного разу, коли відволікаєтеся на щось, крім материнства.

І знаєте, що? Це нормально. Життя багатогранне і якщо вам цікаво щось ще, крім вашого малюка, це не означає, що ви його зраджуєте. Більш того, жінки, які повністю розчиняються в своїх дітях і оточують їх гіперопікою, часто не можуть їх вчасно відпустити, коли ті підростають і, насправді, псують їм життя. А також і собі, оскільки діти стають єдиним сенсом їхнього життя, але вони підростають і не потребують щосекундної присутності в своєму житті, а мати відчуває себе покинутою і непотрібною.

Ви відчуваєте злість на свою дитину.

Раніше ви не розуміли, як можна зриватися, кричати або навіть трясти за плечі таку беззахисну маленьку крихітку. А тепер ви, смeртeльно втомившись від його примх і істерик, можете собі дозволити навіть шльопнути її по попі, в чому тут же каєтеся, відчуваєте почуття провини і намагаєтеся всіляко її загладити, дозволивши малюкові щось заборонене.

Звичайно, прояв агрeсії щодо дитини – це дуже погано. Але ви теж жива людина і маєте право на свої емоції. І якщо ви раптом зірвалися, це не робить вас поганими батьками. Відчувати негативні емоції – це нормально. Звичайно, не варто зриватися на дитині через свою свою втому, проблеми з рідними, складнощі у стосунках. Подумайте, що є справжньою причиною вашого негативу. Можливо, дитина тут ні до чого, вона просто хоче спати і вередує, а її істерика стала для вас останньою краплею.

Не беріть на себе занадто багато, намагайтеся делегувати повноваження іншим членам сім’ї. Не відмовляйтеся, якщо мама або свекруха запропонують погуляти годину з коляскою і, якщо в цей час ви ляжете спати, а не будете мити підлогу, від цього ви не станете поганою мамою. Намагайтеся викроїти хоч трохи часу на відпочинок.

Ви помічаєте, що робите те ж, що і ваші батьки.

Ви собі клялися, що ніколи не будете такими як ваші батьки. Але ловите себе на тих же фразах і вчинках. Ви вважали своїх батьків дорослими і всезнаючими і, якщо вони чимось в дитинстві вас образили, то, звичайно, зробили це навмисно. Але зараз ви відчуваєте, що в рамках свого розуміння, батьки намагалися зробити якнайкраще. Просто вони теж звичайні люди, які помиляються, діють під впливом емоцій або навіть страху не впоратися з місією батьківства.

Що ж, кожному у кого в житті колись були батьки потрібна допомога психоаналітика. Адже всі ми не ідеальні і виховуємо не ідеальних дітей. Розслабтеся, ви хороша мама. А вашій дитині потрібні щасливі, а не ідеальні батьки.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close