Якщо вже не сподіваєтесь на допомогу


В одному місті жив один дуже звичайний чоловік. Його життя нічим не відзначалося та було доволі пасивним: ні з ким не спілкувався, ніколи не ризикував та не був схильним до рішучих вчинків.
Люди найчастіше бачили його самого на прогулянці в лісі, що розташовувався на узбіччі міста.
Ця людина ні в чому не виявляла своєї активності – вона очікувала на зовнішню допомогу.

Інші люди, родичі, друзі, обставини, Бог – чоловік вважав, що всі мають йому допомагати та підтримувати його.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Звісно – всі намагалися його підтримати: родичі, близькі, друзі. Проте поступово чоловік став менше і менше робити самостійні спроби налагодити своє життя, неначе він втратив віру в себе і потребував допомоги у найменшому.

Якось наш герой захворів – у нього почали німіти руки. Відчувши себе повністю безпорадним, відтепер просто сидів вдома і відмовився від будь-якої зайнятості.

А хвороба його не полишала, ліки не допомагали. Остання його надія – лікар – сумно стиснув плечима і порадив звернутися до одного цілителя, що мешкав у лісі.

Будиночок старця не довелося довго шукати. До родичів вийшов сивочолий чоловік. Він мовчки вислухав їх історію, прохання прийти до хворого. Нехай він сам прийде – ноги у нього здорові! І нехай приходить сам!

На наступний день погасла постать чоловіка повільно рухалася по лісу, наближаючись до хатинки старенького. Кволими, знесиленими руками він спробував постукати в двері, але марно.
Зненацька двері відчииилися самі по собі, цілитель вже чекав на нього.

— Добре, що сам прийшов, – відрік той. – Заходь!

— Руки зовсім оніміли, — розпочав жалітися чолов‘яга.

— А чому ти вирішив, що я зможу тобі допомогти? — задумливо прорік старець.

— Тому я вже не маю до кого звернутися, — промовив чоловік. — Ти — моя остання надія.

— Скажу тобі лише, що я тобі не допоможу, — відповів цілитель. — Однак, є одна людина, яка точно зможе.

— Хто це? — милосердно запитав хворий.

— Це — ти.

В хатинці на хвилинку зависло мовчання. Потім чоловік вимовив:

— Я не розумію — як таке можливо. Я ж зовсім безсилий. Як зможу собі допомогти?

— Справді, ти знесилений, — сказав літній чоловік. Мова зараз не про хворобу — ти сам постійно віддаєш свої сили.

— Але кому? — здивувався хворий.

— Всім, від кого очікуєш допомоги: рідним, близьким, лікарям, друзям, обставинам. Ти всім віддав свої сили і не дивно, що руки відмовили тобі. Ти не маєш потреби в руках, бо все навколо вирішується замість тебе.

— Як ти смієш таке казати, — розгнівано викрикнув чоловік, піднявши руки вгору. – То я подолав таку важку дорогу не для того, щоб почути такі слова.

— Бачу, справи не такі вже і кепські, — сказав знахар, дивлячись на жести співрозмовника. — Бачу, сила повертається до тебе.

Чоловік здивовано подивився на свої повислі руки. Він міг тепер вільно опускати їх та піднімати, рухати пальцями.

— Коли перестаєш очікувати допомоги від інших — до тебе повертаються сили, — замислено промовив старець.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: