Як прожити разом 50 років і залишитися щасливими

Дедалі популярнішими стають різноманітні тренінги про побудову міцних стосунків: як знайти свою половинку, як не помилитися у виборі, як навчитися чути одне одного.

Однак чи не найбільш ефективними порадами можуть поділитися ті, в кого за плечима — довге спільне життя. Як їм вдається, переборовши усі труднощі, досі йти пліч-о-пліч?

Разом Анатолій та Лариса — уже 57 років. Троє дітей, шестеро онуків, п’ятеро правнуків. Їм під вісімдесят. Попри не найкраще самопочуття, вони усміхнені й досить активні. День у день вони просто разом і досі роблять це.

  1. Спілкуються. З ранку до вечора вони розмовляють одне з одним. Говорять про найрізноманітніше, найдрібніше чи найглобальніше.
  2. Разом снідають, обідають і вечеряють. При чому на чоловіка завжди чекає готова страва на столі: дружина готує досі. Вони завжди трапезують разом.
  3. Разом моляться. Обоє вже не в силах іти до церкви, однак щонеділі слухають радіотрансляцію Літургії — уважно, побожно. Спільно також читають щоденні молитви.
  4. Піклуються одне про одного. Чоловік уже кілька років як втратив зір. І його очима стала дружина. На це неймовірно дивитись, коли двоє зустрічаються у служінні й абсолютній довірі.
  5. Сваряться. З роками темпераментні риси характеру лише загострюються: суперечки вже давно стали для цієї пари буденною справою. Однак кожна з них завершується… спільними розмовами, трапезами…
  6. Мають спільне хобі. Мабуть, одним із найважливіших факторів, які сприяють доброму клімату у стосунках, є спільні заняття, зацікавлення. Подружжя щодня разом дивиться телевізор, слухає радіо, обходить господарство. Щодня це живить їх.
  7. Непокояться одне про одного. Коли в чоловіка діагностували інфаркт і поклали до лікарні, жінка постійно плакала, залишившись удома. Мабуть, нічого більш трепетного до того мені не довелося бачити — як ці літні люди обіймалися в лікарні, плачучи і ніжно звертаючись одне до одного.
  8. Ревнують одне одного. Вік для ревнощів — зовсім не показник, як виявляється!
  9. Люблять одне одного. Так, їхнє життя щораз більше ускладнюється поганим самопочуттям, сірі будні часто стають гіркими від безбарвності, однак поки вони мають одне одного. І поки вони можуть виявляти свою любов у простих звичних речах — їхні обличчя сяють крізь прожиті роки. Мабуть, майже так, як тоді, коли все у них починалось.

Історією подружжя Анатолія та Лариси Трачуків (с. П’ятничани, Стрийський р‑н, Львівська обл.) поділилась Тетяна Трачук.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: