Всі рішення мозок приймає сам. Один. Нишком

© onebunesune.com

Ви думаєте ви щось вирішуєте? Ви не вирішуєте ні-чо-го.

Всі рішення мозок приймає сам. Один. Нишком. Не радячись з вами, не повідомляючи вас і не обговорюючи їх з вами заздалегідь.

І тільки через якийсь час — у період від 2-х до 30-ти секунд — ці рішення приймаєте» ви або, точніше, усвідомлюєте ВЖЕ прийняте мозком рішення, як своє власне.

Я не виключаю, що, коли потім ви розповідаєте друзям, чому «вирішили» так, а не інакше, мозок тихенько сміється в затишній темряві черепної коробки.

Перші наукові експерименти, які підтверджують, що мозок приймає рішення за нас і раніше, були проведені ще на початку 80-х років в Каліфорнійському Університеті американським дослідником Бенджаміном Лібетом.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

І з тих пір ці результати були неодноразово підтверджені.

На практиці це означає, що сила волі і свобода вибору — все це не більше ніж міфи і легенди. Ми можемо скільки завгодно давати собі слово, що вже в цей раз обов’язково втримаємося на здоровій дієті, неодмінно почнемо ходити в спортзал, перестанемо спізнюватися і схуднемо.

Але в реальності рішення про те, з’їсти ось це дуже шкідливе тістечко чи все-таки втриматися — приймає мозок. А кілька секунд потому ми це рішення усвідомлюємо, присвоюємо, реалізуємо і, ще дожовуючи заборонене тістечко, вже починаємо звинувачувати себе за нерішучість.

І зовсім даремно.

Ми не можемо змінити прийняте мозком рішення. Ми можемо тільки зробити вигляд, що все вирішили самі.

Як мозок вирішує? А дуже просто.

На побутовому рівні ми зазвичай вважаємо, що «є інтелект, а є емоції». Але в реальності справа йде зовсім не так. Робота мозку дуже міцно пов’язана з емоціями, або точніше з «гормоном задоволення» — дофаміном.

Всупереч звичним уявленням, дофамін відповідає не тільки за відчуття щастя й екстазу. Він допомагає регулювати всі наші емоції, аж до сильної відрази і почуття необгрунтованого занепокоєння.

Кожен раз, коли ви відчуваєте якусь емоцію — страх, радість чи розчарування — дофамінові нейрони аналізують ситуацію і з’ясовують, що їй передувало, що викликало ці емоції. А потім фіксують цю інформацію в пам’яті (навіть якщо на свідомому рівні ви цього не пам’ятаєте).

І потім, коли ви потрапляєте в подібну ситуацію, вони передбачають, ґрунтуючись на попередньому досвіді, який буде результат подій. Або, точніше, які емоції ви відчули в результаті.

  • Якщо негативну — мозок приймає рішення, спрямоване на те, щоб уникнути цієї ситуації.
  • Якщо позитивну то, навпаки, намагається потрапити в таку ситуацію.

Ось, наприклад, оскільки смачне тістечко багато разів раніше викликало у вас позитивні емоції, мозок буде боротися за те, щоб знову і знову повторити цей приємний досвід. А якщо дієта зіпсувала вам настрій, то мозок буде всіма силами намагатися, щоб знову нічого такого не сталося.

Цікаво, що з цим механізмом, до речі, пов’язано прагнення до невгамовного збагачення. Навіть, якщо людина вже заробила стільки грошей, що їх вистачить їй до кінця життя (і залишиться дітям) вона буде все одно прагнути заробити ще і ще, незважаючи на те, що в цьому вже немає ніякого сенсу. Мозок буде прагнути повторити позитивні емоції, зафіксовані ним в результаті перших заробітків — тоді, коли в них ще був практичний сенс.

Можна перехопити у мозку ініціативу? Чи можна змусити його підкорятися?

Ні.

Наш мозок — це паралельна обчислювальна машина, яка містить мільйони локальних процесорів. У кожному з них щомиті приймаються важливі рішення. Якісь програми в цій машині встановлені, якісь ми закачуємо самі протягом всього нашого життя. У цієї машини немає центру управління, немає головного штабу, немає начальника.

Тому і перехоплювати ініціативу немає у кого.

Але можна (і потрібно) зробити мозок союзником.

Як? Перш за все потрібно бути чесним із самим собою і відмовитися від «гри у начальника», оскільки це ілюзія.

Не варто обманювати себе та інших. Скільки не старайся, Ви все одно можете запізнитися на зустріч, на яку спізнюватися не можна. Або — нахамити людині, з якою необхідно бути максимально ввічливою. Чи не втриматися на дуже корисній і здоровій дієті.

Якщо мозок вирішить інакше, ви, швидше за все, скористаєтеся цим рішенням.

Але — і це дуже велике АЛЕ — хоча ви не можете вирішувати за мозок, ви тим не менш можете впливати на рішення, які приймає мозок.

І це набагато ефективніше, ніж намагатися всупереч всьому підтримати ілюзію свободи вибору і сили волі.

5 простих правил, які допоможуть вам домовитися з мозком

1. Підготовка до прийняття рішення важливіша, ніж саме рішення. Якщо ви хочете, щоб мозок не саботував ваші задуми, дайте йому час до них звикнути. Обмірковуйте рішення, візуалізуйте його.

Обов’язково визначте конкретну дату, з якої рішення набирає чинності та готуйтеся до неї.

2. Використовуйте емоції. Як не дивно це звучить, але логічними побудовами мозок складно переконати. Для цього потрібне емоційне забарвлення.

У якій би ситуації ви не знаходилися, якщо ви хочете, щоб мозок надалі прагнув до таких ситуацій, постарайтеся максимально концентруватися на позитивних емоціях, які ви відчуваєте.

Якщо хочете, щоб мозок у майбутньому таких ситуацій уникав — концентруйтеся на негативі. Не соромтеся засмучуватися і дати волю негативним емоціям. Мозок зафіксує їх і в подальшому буде уникати подібних ситуацій.

3. Будьте дріб’язкові. Уникайте глобальних планів. Ви, напевно, звернули увагу, що чим глобальніша мрія, тим рідше ми приступаємо до її реалізації.

Це тому, що мозок з побоюванням ставиться до глобальних змін і зазвичай саботує їх.

Постарайтеся розбити глобальний задум на максимальну кількість дрібних, простих, безпечних кроків, які можна реалізовувати послідовно. Так простіше домогтися того, щоб мозок підтримував ваш план.

4. Дайте мозку спробувати. Якщо ви хочете щось змінити у своєму житті — неважливо, що це харчування чи робота — не намагайтеся це зробити відразу, з першої спроби. Мозок буде нав’язувати вам повернення до колишнього, звичного і тому, з його точки зору, безпечного способу життя.

Щоб мозок став вашим союзником потрібно спершу переконати його, що зміни дійсно на користь, тобто призводять до позитивних емоцій.

Для цього добре використовувати тестовий режим. Що б ви не хотіли змінити, спершу спробуйте це в тому чи іншому варіанті в обмежених часових рамках.

Під час тесту концентруйте увагу не на складностях, а на позитивних аспектах змін — дуже важливо, щоб досвід об’єднався з позитивними емоціями.

Цей спосіб добре працює у всіх випадках, за винятком, звичайно, боротьби з аддикціями.

Ніколи, ні при яких умовах не намагайтеся якомога швидше забути негативний досвід або наслідки помилки. Навпаки, думайте про це, аналізуйте, «прокручуйте» ситуацію в голові, навіть, якщо це болісно.

Постарайтеся якомога точніше визначити події і ваші власні дії, які призвели до негативного емоційного досвіду.

Одне з основних завдань мозку — це наша безпека. Тому негативний досвід мозок запам’ятовує набагато краще позитивного. В цьому до речі причина того, що до нас повертаються неприємні спогади. Поки мозок не розбереться точно, що саме, (яка помилка, прорахунок чи недогляд) призвело до ситуації, що викликала негативні емоції, він буде знову і знову повертатися до неї.

Але зате як тільки розбереться, негайно прибере цей досвід з тієї частини пам’яті, яка вам постійно доступна.

5. І, нарешті, користуйтеся аварійним гальмом. Воно існує і при необхідності може дуже допомогти.

Між тією миттю, коли ви усвідомили прийняте мозком рішення і миттю, коли ви це рішення «привласнили» і приступили до його реалізації проходить кілька секунд.

Цього часу точно не вистачить на те, щоб змінити рішення вже прийняте мозком. Але його може вистачити, щоб скористатися аварійним гальмом — тобто, просто зупинитися і не діяти.

В яких ситуаціях потрібно застосовувати аварійне гальмо?

Насамперед в тих випадках, коли ви опинилися в емоційній ситуації — роздратовані, засмучені або, навпаки, дуже зраділи. Ваші негативні або позитивні емоції не дадуть мозку правильно оцінити ситуацію, правильно проаналізувати і розсортувати інформацію, змінять загальну картину.

Те, що ми часто шкодуємо про рішення ухвалені під впливом емоцій — зовсім невипадково. Оскільки мозок дуже залежний від емоцій, сильний емоційний фон порушує його роботу.

Тому в таких ситуаціях краще всього постійно тримати руку на «ручці гальма».

Крім того, руку на гальмі важливо тримати в ситуації близької перемоги або можливого близького програшу. Пам’ятайте, а щастя було так близько, таке реальне? Найбільші помилки наш мозок робить, коли мета близька або, навпаки, з-за страху щось втратити.

А що робити, якщо всупереч всім зусиллям вам не вдається переконати мозок в правильності вашого задуму і він наполегливо продовжує його саботувати? В цьому випадку, потрібно переглянути задум.

Якщо, наприклад, у вас вперто не виходить всидіти на дієті або почати рано вставати, це означає, що у мозку є на це причини. І їх треба поважати.

На мозку величезна відповідальність. Якщо він вперто відмовляється сидіти на дієті, значить ця дієта заважає його роботі. Якщо він спить довше, ніж вам хотілося б, значить йому це необхідно.

Мозку потрібно довіряти. Він у вас один.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: