Таємниця виживання – в лицемірстві

© gettyimages.com

З дитинства нас вчать, що обманювати недобре. І тут же додають, що потрібно бути ввічливим. Здається, одне з іншим зовсім не в’яжеться, правда? Однак незвичайна точка зору письменника Олександра Гениса, схоже, допоможе розставити все на свої місця.

Я знаю, як врятувати світ. Тільки він навряд чи зі мною погодиться. Але я все одно наполягаю на своєму і вважаю, що секрет виживання – в лицемірстві. Його ескалація може служити мірою цивілізації. Чим рідше ми говоримо, що думаємо, тим легше всім ужитися один з одним.

Терпимість починається з брехні і закінчується ввічливістю, яка стає автоматичною реакцією на будь-який контакт з стороннім. Так англійці, забувши подумати, вибачаються, коли їм наступають на ногу.

В Японії просто не наступають на ногу, але вибачаються все одно. Воно й зрозуміло: на островах звикли жити в тісноті. Але навіть в просторій Америці хамлять лише за кермом.

Я багато раз дивувався тому, як людина, яка щойно обігнала мене з ризиком для наших обох життів, вийшовши з машини, ховає очі. Ще й тому що, якщо не ховає, можуть і пристрелити.

На американській дорозі б’ються частіше, ніж в барах. Можливо, тому що, відгородившись від інших склом і металом, простіше бути самим собою, а це – не завжди апетитне видовище.

Ввічливість як раз і заважає нам відкритися саме так – вивалюючи себе назовні. Іноді на ввічливість ображаються, справедливо вважаючи її лицемірним обманом. Знаю по собі, тому що мені докоряють акцентом.

Він у мене, звичайно, є, та ще й який, але не в рідній ж мові, якою я півжиття говорю по радіо. Я довго дивувався, поки не зрозумів, що в усьому винна звичка завжди вітатися, навіть по телефону.

Тим часом ввічливість зі сторонніми багатьом здається чужою примхою, від якої недалеко і до політкоректності.

І це я теж можу зрозуміти, бо антитеза ввічливості не грубість, а щирість. Відвертість робить спілкування осмисленим, ввічливість – можливим. Адже ми часто розмовляємо з людьми, які ні в чому з нами не згодні. Довлатов говорив: «Ви скаржитесь, що вони нас не пускають в літературу, але ми б їх не пустили в трамвай».

В екстремальних випадках – коли в спілкування вступають республіканці з демократами, кішка з собакою або м’ясники з вегетаріанцями – краще мовчати вголос, кажучи про погоду. Тим більше що про цікаве – про любов, гроші і недоліки ближніх – говорити варто лише щиро.

Якщо по-англійськи на «Ви» звертаються до Бога або Шекспіра (їх часто плутають), то українець поміщає між «ти» і «Ви» нескінченну градацію відтінків.

Таємне «ти» вимагає незмішаних почуттів. Воно годиться для тих, кого ми дуже любимо або сильно зневажаємо. Для інших, а це – ціле людство, «Ви» має на увазі букет непростих, а іноді і протилежних почуттів.

Гарну емоційну ікебану становить суміш правди і брехні, тобто відвертості і лицемірства. І якщо щирість незамінна, як горілка, то ввічливість необхідна, як вода.

Без першої жити не хочеться, без другої не можна.

Фото заголовку gettyimages.com
За матеріалами psychologies.ru

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: