Що буде, якщо відкинути батька

За час роботи з дітьми, в своїй практиці, мені довелося зіткнутися з наступними фактами:

1. Діти люблять своїх батьків одинаково сильно, незалежно (!!!) від того, як батьки себе ведуть. Дитина сприймає маму і тата як ціле, і як найважливішу частину самої себе.

2. Ставлення дитини до батька і батька до дитини завжди формує мати. (Жінка виступає посередником між батьком і дитиною, саме вона транслює дитині: хто її батько, який він і як до нього потрібно ставитися).

3. Мати має абсолютну владу над дитиною, вона робить з нею все, що захоче, свідомо чи несвідомо. Така сила є в жінки від природи для того, щоб потомство змогло вижити без зайвих сумнівів.

Спочатку сама мама є світом для дитини, а пізніше вона виводить дитину в світ через себе.

Дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, акцентує увагу на тому, що значимо для мами.

Свідомо й несвідомо мама активно формує сприйняття дитини.

З батьком дитини теж знайомить мама, вона транслює ступінь значущості батька. Якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина буде уникати батька.

Випадок на прийомі:

– Моїй донечці 1 рік і 7 місяців. Вона з криком тікає від батька, а коли він бере її на руки – плаче й виривається. А останнім часом стала говорити батькові: “Іди, я тебе не люблю. Ти поганий”.

– А що ви насправді відчуваєте до свого чоловіка?

– Я сильно ображена на нього … до сліз.

4. Ставлення батька до дитини теж формує мати.

Наприклад, якщо жінка не поважає батька дитини, то чоловік може відмовити дитині в увазі.

Досить часто повторюється одна й та ж ситуація: варто тільки жінці змінити внутрішнє ставлення до батька дитини, як він несподівано виявляє бажання бачити дитину і брати участь у її вихованні. І це навіть в тих випадках, коли батько до цього довгі роки ігнорував дитину.

5. Якщо порушено увагу, пам’ять, неадекватна самооцінка, а поведінка залишає бажати кращого – то в душі дитини катастрофічно не вистачає батька.

Заперечення батька в сім’ї часто веде до появи інтелектуальної і психічної затримки розвитку дитини.

6. Якщо порушена комунікативна сфера, висока тривожність, страхи, а пристосовуватися до життя дитина так і не навчилася, і скрізь відчуває себе чужою – значить вона ніяк не може відшукати маму в своєму серці.

7. Дітям легше справлятися з проблемами дорослішання, якщо вони відчувають, що мама і тато приймають їх цілком, такими, якими вони є.

8. Дитина росте здоровою емоційно і фізично, коли вона знаходиться поза зоною проблем своїх батьків – кожного індивідуально і / або їх як пари. Тобто, вона займає своє дитяче місце в системі сім’ї.

9. Дитина завжди “тримає прапор” за відторгненого батька (чи матір). Тому вона буде з’єднуватися з ним (нею) у своїй душі будь-якими способами.

Наприклад, вона може повторювати важкі особливості долі, характеру, поведінки і т.п.

Причому, чим сильніше мати не приймає ці особливості, тим яскравіше у дитини вони проявляються.

Але як тільки мама щиро дозволить дитині бути схожою на свого батька, любити його відкрито, у дитини з’явиться вибір: з’єднатися з батьком через важке або ж любити його безпосередньо – серцем.

10. Дитина віддана мамі і татові однаково сильно, вона пов’язана любов’ю. Але коли стосунки в парі стають важкими, дитина силою своєї відданості й любові глибоко попадає в те важке, що завдає болю батькам.

Вона бере на себе стільки, що дійсно багато в чому полегшує душевні страждання одного або обох батьків відразу.

Наприклад, дитина може стати психологічно рівною батькам: другом, партнером. І навіть психотерапевтом.

А може піднятися ще вище, замінюючи психологічно їм їхніх батьків.

Така ноша є непосильною ні для фізичного, ні для психічного здоров’я дитини. Адже, в результаті, вона залишається без своєї опори – без батьків.

11. Коли мама не любить, не довіряє, не поважає або просто ображена на батька дитини, то дивлячись на дитину і бачачи в ній багато проявів батька, свідомо чи несвідомо дає малюкові зрозуміти, що його “чоловіча частина” погана.

Вона наче говорить: “Це мені не подобається. Ти не моя дитина, якщо ти схожий на свого батька “.

Із любові до матері, а точніше через глибоке прагнення вижити в цій сімейній системі, дитина все-таки відмовляється від батька, а отже і від чоловічого в собі.

За подібну відмову дитина платить занадто високу ціну.

В душі цієї зради вона собі ніколи не пробачить.

І обов’язково покарає себе за це зламаною долею, поганим здоров’ям, невдачами в житті.

Адже жити з цією провиною нестерпно, навіть, якщо вона не завжди усвідомлюється. Але це ціна її виживання.

Щоб приблизно відчути, що ж відбувається в душі дитини, спробуйте закрити очі і уявити двох найближчих для вас людей, за яких ви можете, не замислюючись, віддати життя.

А тепер ви всі троє, міцно тримаючись за руки, опинилися в горах.

Але гора, на якій ви стояли, несподівано звалилася.

І виявилося, що ви дивом втрималися на скелі, а дві ваші найдорожчі людини повисли над прірвою, тримаючись за ваші руки.

Сили закінчуються і ви розумієте, що двох не витягнути.

Врятувати можна тільки когось одного.

Кого ви оберете?

У цю мить мами, як правило, говорять: “Ні, краще вже померти всім разом. Це жахливо!”

Дійсно, так було б легше, але умови життя такі, що дитині доводиться зробити неможливий вибір. І вона його робить. Найчастіше в сторону мами.

“Уявіть, що ви все-таки відпустили одну людину й витягли іншу.
– Що ви будете відчувати  до тієї людини, яку ви не змогли врятувати?
– Величезну, спопеляючу провину.
– А до тієї, заради якої ви це зробили?
– Ненависть”.

Але природа мудра – тема злості на матір в дитинстві табульована жорстко. Це виправдано, адже мама не тільки дарує життя, вона його ще й підтримує.

Після відмови від тата, мама залишається єдиною людиною, яка може підтримати в житті.

Тому, виражаючи свій гнів, можна спиляти гілку, на якій сидиш. І тоді цей гнів повертається на самого себе (аутоагресія).

“Це я погано впорався, я зрадив тата, я зробив недостатньо для того, щоб … і тільки я один. Мама не винна – вона слабка жінка”. І тоді починаються проблеми з поведінкою, психічним і фізичним здоров’ям.

12. Чоловіче набагато більше, ніж схожість на власного батька.

Принцип чоловічого – це закон.

  • Духовність.
  • Честь і гідність.
  • Почуття міри (внутрішнє відчуття доречності та своєчасності).
  • Соціальна самореалізація (робота до душі, хороший матеріальний дохід, кар’єра) можлива тільки тоді, коли в душі людини є позитивний образ батька.

13. Якою б чудовою не була мати, але тільки батько може ініціювати дорослу частину всередині дитини. (Навіть, якщо батькові самому не вдалося вибудувати відносини з власним батьком. Для процесу ініціації це не настільки важливо).

Ви, напевно, зустрічали дорослих людей, які інфантильні й безпорадні як діти.

Починають одночасно купу справ, мають безліч проектів, але жоден так і не доводять до кінця.

Або ті, які бояться почати справу, проявити активність в соціальній самореалізації.

Або ті, які не можуть сказати “ні”.

Або не тримають цього слова, на них складно в чомусь покластися.

Або ті, які постійно брешуть.

Або ті, які бояться мати власну точку зору, погоджуються з чим-небудь не зі своєї волі, “прогинаючись” під обставини.

Або навпаки, ті, які ведуть себе зухвало, воюють з навколишнім світом, протиставляючи себе іншим людям.

Або ті, кому життя в соціумі дається з великими труднощами і т.п. – все це ті люди, у яких не було доступу до свого батька.

14. Тільки поруч з батьком маленька дитина вперше пізнає кордони. Власні кордони і кордони інших людей. Грані дозволеного і не дозволеного.

Свої можливості й здатності.

Поруч з батьком дитина відчуває, як діє закон. Його силу. (З мамою відносини будуються за іншим принципом: без кордонів – повне злиття).

15. Саме в чоловічому потоці формуються гідність, честь, воля, цілеспрямованість, відповідальність – в усі часи людські якості, які високо цінуються.

16. Діти, яких мама не допустила до батьківського потоку (свідомо чи несвідомо) не зможуть легко і природно розкрити в собі врівноважену, дорослу, відповідальну, логічну, цілеспрямовану людину – тепер доведеться докладати величезних зусиль.

Тому що психологічно вони залишилися хлопчиками і дівчатками, так і не ставши чоловіками і жінками.

Тепер за мамине рішення “захистити дитину від батька” людина все життя буде платити неймовірно високу ціну. Немов вона втратила благословення на життя.

Якщо дружина поважає чоловіка, а чоловік поважає дружину, діти теж відчувають повагу до себе.

Хто відкидає чоловіка (або дружину), той відкидає його (або її) в дітях.

Діти сприймають це як особисте відторгнення.

Берт Хеллінгер.

17. Батько грає різні, але значущі ролі для сина і дочки. Для хлопчика батько – це його самоідентифікація  статі (тобто, відчуття себе чоловіком не тільки фізично, а й психологічно). Батько – це батьківщина для сина, його “зграя”.

Хлопчик з самого початку народжується у людини іншої статі. Все, з чим стикається хлопчик в матері – інше по суті, інше, ніж він сам. Жінка переживає те ж відчуття.

Тому чудово, коли мама може обдарувати сина своєю любов’ю, наповнивши жіночим потоком, ініціювавши жіночі принципи, з любов’ю відпустивши його на батьківщину – до батька. (До речі, тільки в цьому випадку син може поважати свою матір і бути їй щиро вдячний).

18. З моменту народження і приблизно до трьох років хлопчик знаходиться в полі впливу матері. Тобто, він насичується жіночим: чутливістю і ніжністю. Здатністю до близьких, довірливих і довготривалих емоційних стосунків.

Саме з матір’ю дитина вчиться емпатії (співпереживати, відчувати душевний стан іншої людини).

У спілкуванні з нею пробуджується інтерес до інших людей. Активно ініціюється розвиток емоційної сфери, а також інтуїції та творчих здібностей – вони теж в зоні жіночого.

Якщо мати була відкрита в своїй любові до малюка, то як наслідок, в дорослому віці, такий чоловік буде турботливим чоловіком, ласкавим коханцем і люблячим батьком.

19. Приблизно після трьох років мама відпускає сина до батька. Важливо підкреслити, що вона відпускає його назавжди.

Відпускає, значить, дозволяє хлопчикові окреслити чоловічі риси характеру.

І для цього процесу не настільки важливо, живий батько чи помер, можливо, у нього інша сім’я або він далеко, або у нього важка доля.

20. Буває і так, що біологічного батька немає і не може бути поруч з дитиною.

Тоді тут має значення, що мати відчуває в душі до батька дитини.

Якщо жінка не може погодитися ні з його долею, ні з ним, як правильним батьком для її дитини, то малюк отримує довічну заборону на чоловіче.

І навіть правильне середовище, в якому вона живе, не зможе компенсувати їй цю втрату.

Вона може займатися чоловічими видами спорту, другий чоловік мами може бути чудовою людиною і мужнім чоловіком, можливо, навіть є дідусь, або дядько, готові спілкуватися з дитиною, але все це залишиться на поверхні, як форма поведінки.

В душі дитина ніколи не наважиться порушити материнськї заборони.

Але якщо жінці все-таки вдається прийняти біологічного батька дитини в своє серце, то дитина несвідомо буде відчувати, що чоловіче – це добре. Сама мама дала своє благословення.

Тепер, зустрічаючи в своєму житті чоловіків: дідусь, друзі, вчителі, або новий мамин чоловік, дитина зможе через них отримати заряд чоловічої енергії, яку, він буде брати у свого батька.

21. Єдине, що має значення, це – який образ батька дитини в душі матері. Допустити дитину до батьківського потоку мама може тільки за умови, що в душі вона поважає батька дитини або як мінімум, добре до нього ставиться.

Якщо цього не відбувається, то марно говорити чоловікові: “Іди, пограй з дитиною. Підіть разом погуляти” і т.д., батько цих слів не почує, так само, як і дитина.

Вплив має тільки те, що прийнято душею. Чи благословляє мама батька і дитину на взаємну любов одне до одного? Чи наповнюється мамине серце теплом, коли вона бачить, як дитина схожа на свого батька?

Якщо батько визнаний, то тепер малюк почне активно наповнятися чоловічим. Тепер розвиток піде за чоловічим типом, з усіма чоловічими рисами, звичками, уподобаннями і нюансами.

Тобто, тепер хлопчик дуже почне відрізнятися від маминого жіночого і все більше стане схожим на татове чоловіче. Так, виростають  справжні чоловіки.

Випадки на прийомі:

(хлопчик 6 років, важкий невротичний розлад)

– З ким ти живеш?
– З мамою.
– А тато?
– А ми його вигнали.
– Як це?
– Ми з ним розлучилися … він нас принижує … він не мужик … зіпсував нам найкращі роки …

На прийомі: (підліток 14 років, важкі мігрені, непритомність, погана поведінка)

– А чому ти не намалював тата, адже ви ж одна сім’я?
– Краще б його взагалі не було, такого тата
– Що ти маєш на увазі?
– Він матері все життя зіпсував, поводився як свиня … зараз не працює
– А особисто до тебе тато як ставиться?
– Ну, за двійки не сварить
– … Усе?
– І все, … чого від нього? … Я навіть гроші сам заробляю собі на розваги
– А чим заробляєш?
– Кошики плету
– А хто навчив?
– Батько … Він мене взагалі багато чому навчив, я ще рибу ловити можу, машину водити можу, по дереву трохи. Ось до весни човен смолили, на риболовлю з батьком поїдемо.
– Як же ти в одному човні сидиш з людиною, якої б краще взагалі на світі не було?
– Ну, взагалі у нас з ним якось так … відносини цікаві. Коли мати їде, у нас добре … це вона з ним не ладнає, а я то і з мамою, і з татом можу, коли не разом.

На прийомі: (дівчинка 6 років, проблеми зі спілкуванням, не уважна, нічні кошмари, заїкання, гризе нігті)

– Чому ти намалювала тільки маму з братом, а де ж тато і ти?
– Ну, ми в іншому місці, щоб у мами був гарний настрій
– А якщо ви будете всі разом?
– То погано
– Як це погано?
– … … (дівчинка плаче)

Через деякий час:
– Тільки ви мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже.

На прийомі: (хлопчик 8 років, важка депресія і ряд інших захворювань)

– А що з татом?
– Не знаю

Я звертаюся до мами:

– Ви не говорите про смерть батька?
– Він знає, ми говорили про це (мама плаче) та він і не питає, і фотографії дивитися не хоче.

Коли мама виходить з кабінету, я питаю хлопчика:

– Тобі цікаво про тата дізнатися?

Хлопчик оживає і перший раз дивиться мені в очі.

– Так, але не можна
– Чому?
– Мама знову заплаче, не треба.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: