Самостійна дитина, або Як стати «лінивою мамою»: Найкращі думки з книги Анни Бикової

Багато хто з матерів найбільше боїться, що її назвуть «лінивою мамою». Проте можна бути «лінивою» на користь дитині. Як? Вчасно направляти дитину до набуття більшої самостійності, звичайно ж, дбаючи про безпеку та підтримку. Популярна книга дитячого та сімейного психолога Анни Бикової від видавництва BookChef розповість вам, що і як робити.

Книжка Анни Бикової, яка працювала вихователем у дитсадку, вчителем в школі, викладачем в коледжі, консультантом у великих компаніях, є мамою двох синів, дає безліч конкретних рекомендацій та прикладів.

Хто така «лінива мама»

Я — лінива мама. А ще егоїстична і безтурботна, як може декому здатися. Тому що хочу, щоб мої діти були самостійними, ініціативними і відповідальними. А значить, треба давати дитині можливість проявити ці якості. І в такому випадку моя лінь є ніби природним гальмом для зайвої батьківської активності. Тієї активності, яка проявляється в прагненні полегшити життя дитини, роблячі за неї все. «Ліниву маму» я протиставляю «гіпермамі» — тобто тій, у якої все «гіпер»: гіперактивність, гіпертривога і гіперопіка. (…) Йшлося не про справжню лінь, а про створення умов для розвитку дитячої самостійності. Я не мала на увазі вимушену ранню самостійність, яка виникає внаслідок батьківського пофігізму, байдужого ставлення до дитини.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Така зручна несамостійність

Що за дивний висновок?! Чому, якщо діти несамостійні, це вигідно дорослим? У чому вигода несамостйності дитини? О, ви знаєте, вигода дуже проста: дорослі в цьому випадку отримують зовнішнє підтвердження своєї надцінності, важливості, незамінності. Це необхідно, якщо немає внутрішньої впевненості в своїй значущості. І тоді фразу «Він без мене нічого не може» можна розуміти так: «Я без нього не можу, адже лише він підтверджує мою значущість». Залежність від дитини змушує робити її залежною.

Яка мама потрібна дитині

Дитині не потрібна «жертовна» мама. Дитині потрібна мама, яка любить і щаслива. Це не означає, що мама має поставити хрест на собі чи своїй роботі. Деяким мамам для щастя потрібно багато працювати. Але питання не в кількості робочих годин на тиждень, а скоріше в мотивації. Для дорослих дітей однаково погані обидва меседжі: «Я все життя на вас працювала!» і «Заради вас я відмовилась від кар`єри!» (…) Найчастіше така жертовність — це перекладання відповідальності на дітей за своє невміння жити. І як потім жити з усвідомленням того, що мама була нещасною… через свою дитину?

Коли час формувати самостійність?

Не думайте: прийшов час чи ні? Зможе чи не зможе? Дайте дитині спробувати. Може вона чи ні — це вона вирішить сама. Тільки обов`язково будьте поруч для забезпечення безпеки. (…) Довіряйте дитині. Довіряйте собі. Не відмовляйте в допомозі, якщо дитина просить. Адже це зовсім різне ставлення до виховання і, як наслідок, різні долі: коли дитина не просить допомоги, тому що може впоратись сама, і коли вона не просить про допомогу, тому що все одно ніхто не відгукнеться.

Самостійність і безпека

Самостійність і безконтрольність — не синоніми. Відсутність контролю, звичайно, розвиває самостійність, та водночас за безконтрольності важко уникнути різних негативних наслідків. (…) Прийти до самостійності через страх (тут ідеться не про подолання страху, а швидше про співіснування з ним) — цілком можливо, але наслідки можуть відгукнутися в дорослому віці. (…) Бажано, щоб досвід самостійності дитина отримувала на хвилі «Ух, як цікаво спробувати!». Однієї лише впевненості батьків «У тебе вийде!» буває недостатньо. (…) Найважливіший, на мій погляд, чинник розвитку дитячої самостійності — це здатність дорослих побороти свою тривогу, впоратись з нею.

Дитина як бізнес-проект

До дитини не можна застосовувати ті ж самі принципи, що в бізнес-плануванні. Дитина приходить у цей світ зовсім не для того, щоб виправдовувати наші надії і жити за цим планом. (…) Батьківські амбіції щодо того, якою має бути дитина, заважають розгледіти, якою вона є насправді.

Самостійність і мотивація

Для будь-якої діяльності потрібна мотивація (або стимул). Ми щось робимо завдяки двом імпульсам: або тому, що нам так хочеться, або тому, що нам так треба. А «треба» може виникнути з двох причин: щоб отримати щось хороше або щоб уникнути чогось поганого. Виходить, щоб активізувати дитину, потрібно або донести до неї «треба», або зацікавити її «хочеться». І що менша дитина, то більший наголос на «хочеться». (…) Шукайте, що буде мотивувати саме вашу дитину, шукайте потрібні слова, поспостерігайте, які ситуації підштовхують її до діяльності. І оцінюйте мотивацію не з позиції «навіщо це потрібно мамі», а з позиції «навіщо це потрібно дитині».

Самостійне засинання

Самостійне засинання не може бути автономним. Тобто не може самостійність виявлятися лише щодо сну, а в усьому іншому самостійності немає. Або навпаки. (…) Перш за все батьки мають переконатися, що дитина втомиться і засне сама. Якщо ви, навпаки, вважаєте, що дитина сама, з доброї волі ніколи в ліжко не ляже, то вона справді зробить все, щоб переконати вас у цьому. (…) Після дев`ятої вечора починається мій особистий час. Діти можуть спати, можуть не спати, але це не впливає на мої вечірні плани. Якщо молодший син хоче, щоб я йому почитала, — я почитаю, але тільки до дев`ятої години. Не хочеш спати — можеш грати. Але тихо і в своїй кімнаті при світлі нічника, щоб не заважати спати іншим. Тихо грати самому в напівтемряві досить нудно, і дитина швидко засинає. У мене немає проблеми з вкладанням дітей. І у мене є своє життя. Мамин час. Навіть якщо діти не сплять.

Самостійний вибір

Дозвольте дитині вибирати там, де це можливо. Нехай з необхідністю самостійного вибору вона зустрінеться раніше, ніж з вибором професії або супутника життя. (…) Щодо вибору секції. Якщо дитина зовсім нічим не хоче займатися, тоді «займати» її доведеться батькам. Кажу це без негативного відтінку, маючи на увазі, що батьки повинні зацікавити малюка, брати його з собою на різні заходи (якщо вони відповідають його віку), захоплювати його своїм інтересом. Шукайте те, чим захочеться займатися разом. Якщо батьки чимось захоплюються, то й дитина може зацікавитися.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: