РУЙНІВНА ТУРБОТА або чому ми виправдовуємо емоційне насилля над дітьми

© opravdaem

Під словом «насилля», зазвичай, мається на увазі фізичне або сексуальне. А ось емоційне, ми часто називаємо «вихованням духу» і «контрольованим стресом», вважаючи, що воно робиться на благо дитини.

Ми ніколи не дозволили би вчителю, вихователю або тренеру вдарити нашу дитини або сексуально її домагатися.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

При цьому ми толерантно ставимося до залякування дітей і криків на них, і це відбувається за трьома головними причинами:

  • Фізичне та сексуальне свавілля залишає явні сліди на тілі людини і тому може бути задокументовано. Заборона на нього прописана в законодавстві будь-якої розвиненої країни — що стосується і дитини, і дорослого.

Закон вимогливо ставиться до фізичного катування, вважаючи це злочином, і подібно роблять батьки. Статті ж про емоційне насилля немає ні в одному офіційному документі. Крім того, його часто називають «мотивацією». Мовляв, я зараз не зриваю гнів на дітей і не ображаю їх, а мотивую їх не стояти на місці.

  • Продовження попереднього пункту. Залякування буває важко виявити та розпізнати. Його часто помилково вважають суворістю, високі вимоги з боку педагога і навіть  зацікавленість вчителя — вважається, що останній настільки «палає» своєю справою і «душею вболіває» за результат, що не може стримати власних емоцій.

Багато батьків навіть заохочують подібну вчительську «пристрасть для вдосконалення», беззастережно вважаючи, що вчитель знає, що для дітей краще;

  • До недавнього часу психіатричні та психологічні дослідження ґрунтувалися в основному на опитуванні, яке не могло підтвердити докази, що  завдають серйозної шкоди дітям.

ЯК І ЧОМУ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ

Сучасні дослідження з неврології підтверджують, що емоційне насильство завдає мозку дитини серйозної шкоди, яка тепер фіксується за допомогою комп’ютерної томографії.

Емоційні знущання залишають свої сліди, як і фізичні ушкодження. Тільки на відміну від синців, які за певний час зникнуть, і зламаних кісток, які зростуться, «шрами» в мозку людини можуть не загоїтися навіть за ціле життя.

Більшість неврологічних досліджень вивчає вплив емоційного насилля всередині вікових груп, наприклад, прояв цькування чи знущання всередині дитячих колективів, класів або на ігрових майданчиках. Або ж відношення дорослих між собою на робочому місці.

Проте рівень і характер насилля між людьми безпосередньо залежить від потужності «дизбалансу сил» учасників контакту. Але найбільший дизбаланс існує саме у стосунках «дорослий-дитина», а зокрема, в парі «вчитель-учень».

Дорослий, що має статус «наставника», має величезну владу над дитиною, адже він контролює не тільки її теперішнє, але і майбутнє. Ми часто вчимо дітей розповідати вчителеві, якщо з нею стається щось неприємне. Але ми також повинні навчити їх ,що робити, якщо емоційна агресія походить від самого вчителя або тренера.

Але все не так просто. Коли дитина розповідає про некоректну поведінку вчителя, мама або тато потрапляють в доволі складну ситуацію. З одного боку, вони хочуть припинити знущання, а з іншого — прекрасно розуміють, що вчитель або тренер має владу над їхньою дитиною.

Скарга або висловлене невдоволення можуть зробити дитину ще більш вразливою мішенню.

Якщо ми хочемо відкрито говорити про залякування або про будь-які інші форми емоційного тиску з боку дорослих, варто придумати діючі механізми реального контролю цього аспекту їх діяльності.

Коли батьки та педагоги усвідомлюють рівень вразливості мозку дитини, що страждає від регулярних залякувань, не варто відмежовуватися від думки про введення юридичної відповідальності не тільки за фізичне, але і за емоційне насильство.

МІФИ ЗАЛЯКУВАННЯ

Тим не менше, цього не станеться, поки ми продовжуємо вірити, що свавілля відіграє корисну роль в освіті. У цьому контексті доцільно розглянути популярні міфи про використання залякування дітей (а саме підлітків), як корисного педагогічного інструменту у системі шкільної освіти.

Хоча в нижче поданому вигляді вони сформульовані доктором Дженіфер Фрейзер, американською письменницею і дослідником психології навчання, ці міфи виявилися притаманні і на вітчизняному педагогічному ґрунті:

Міф № 1. Підлітки — це майже дорослі. Вони повинні вчитися «давати відсіч».

Хоча це майже правильно у фізичному плані, щодо розвитку головного мозку все йде якраз навпаки. Мозок підлітків знаходиться на стадії росту і розвитку, що не робить його менш сприйнятливим до емоційних загроз.

Якщо ви не дозволяли вчителю або вихователю кричати або лаятися на вашого малюка, ви не повинні дозволити їм робити це і у відношенні до підлітка.

І ті, і інші піддаються значному ризику розвитку посттравматичного розладу у зв’язку з актуальною стадією розвитку їхнього мозку.

Міф № 2. Залякування — це така форма піклування, яка спрямована на те, щоб зробити дітей сильнішими.

Насправді залякування викликає стресову реакцію, яка сприяє виробленню в організмі кортизолу.

Цей гормон безпосередньо пов’язаний з депресіями і психічними захворюваннями, що тепер  занадто масштабно спостерігаються в підлітковому середовищі.

Залякування може залишити безповоротний ефект саме тому, що впливає на гормональну сферу людини і знижує ріст нових нейронних зв’язків у мозку.

Ніщо з цього не робить дитину сильнішою, розумнішою або спортивнішою. Зате завдає йому постійної та незворотної фізичної шкоди.

Міф № 3. Емоційне насилля не так серйозне, як фізичне або сексуальне.

Як було сказано вище, залякування залишає в мозку людини неврологічні ушкодження, які можна побачити за допомогою МРТ.

Дослідників здивувало, наскільки ці ушкодження схожі з тими, що були зафіксовані у дітей, які зазнали фізичного або сексуального тиску в ранньому дитинстві.

Батьки, які схвалюють так звану вчительську «суворість» заради перемоги і досягнень, що супроводжується криком і лайкою, повинні бути в курсі, що вона прирівнюється до сексуального або фізичного насильства.

Магнітно-резонансна томографія показує, що відповідь мозку на емоційний тиск ідентична його реакції на біль від удару або опіку.

Міф № 4. Знущання — це просто частина дорослішання.

Неврологи довели, що сприятливе, комфортне середовище дозволяє підліткам значно ефективніше розвиватися і збільшувати свій освітній потенціал.

В тому соціумі, де страждання та стрес набувають стійкого характеру, часто спостерігається інтелектуальний регрес та деградація.

Ефект залякування не припиняється тоді, коли учні закінчують школу. Зміни мозку є довготерміновими, а емоційні шрами залишаються на все життя.

Неврологи б’ють на сполох і навіть говорять про «епідемії знущань». Діти сприймають насилля як реально діючий спосіб для досягнення кращих результатів і руху вперед, якими вони будуть користуватися надалі у своєму майбутньому, вже дорослому житті.
І тут батьки повинні запитати себе: звідки воно виникає, адже ніхто не вчить педагогів таким речам в професійних навчальних закладах.

Міф № 5. Учні та спортсмени краще реалізують свій потенціал в стресовому режимі.

Клітини мозку, які сформовані в ранньому віці та реалізуються в підлітковому, утворюють нові сполуки, що і веде до всебічного розвитку людини. Ті ж, що не мають сфери застосування, поступово відмирають – так працює людський мозок.
Таким чином, в підлітковому періоді дитячий інтелект або розвивається, або плавно рухається до руйнування.

Вироблення кортизолу, як реакція на стрес пошкоджує мозкові структури, що впливають на навчання, пам’ять, концентрацію та прийняття рішень.

При таких умовах жоден вчитель або тренер не зможе домогтися від дитини якихось видатних досягнень. Зате абсолютно точно завдасть їй серйозної та тривалої травми.

ВИСНОВОК

Батьки, вчителі, шкільна адміністрація і чиновники повинні об’єднатися, щоб гарантувати захист дітей від усіх видів жорстокої поведінки, в тому числі від емоційного насилля або знущання з боку дорослих.

Навіщо вберігати дітей від сексуального та фізичного свавілля, якщо на третій його вид, не менш руйнівний, ми не звертаємо уваги.

Сподіваємося, що в світі небайдужих вчителів і тренерів, які бажають кращого для своїх вихованців, здорова дискусія, обґрунтована психологічними і неврологічними дослідженнями, допоможе вирішити питання залякування і тиску, як одні з ефективних підходів для навчання дітей.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: