П’ять законів дурості або чому дурень страшніший від злочинця?

Італійський історик-економіст Карло Чіполла довгі роки досліджував природу людської дурості і в результаті сформулював кілька універсальних законів, які можна застосувати для будь-якої спільноти «двоногих». Нарешті знайдено переконливе математичне обґрунтування відомої приказки, яка говорить, що «краще мати розумного ворога, ніж дурного друга»!

Для початку розберемося, чим відрізняється дурень від звичайного наївного роззяви або, скажімо, агресивного гопника з незакінченою середньою освітою. Дурень – це персонаж, чиї дії шкодять іншим людям і при цьому не приносять користі йому самому (або навіть обертаються шкодою для нього). І якщо хтось у вашому оточенні з ентузіазмом починає пиляти гіляку, на якій сидить, у його діагнозі можете не сумніватися …

Так ось, сеньйор Чіполла дійшов висновку: ймовірність того, що людина дурна, не залежить від інших його особистих якостей або статі. «Роки спостережень і досліджень переконали мене в думці, що люди не рівні», – пише автор. – «Одні дурні, інші ні – і ця якість закладається природою, а не культурними факторами. Людина є дурнем так само, як вона є рудою або має І групу крові. Вона такою народилася за волею провидіння, якщо хочете. Будьте завжди напоготові: навіть той, хто завжди виглядав розумним і раціональним у певній ситуації може виявитися неймовірним ідіотом».

Перший закон дурості

Освіченість не має нічого спільного з імовірністю наявності певного числа дурнів у суспільстві. Це підтвердили численні експерименти в університетах над п’ятьма групами: студентами, офісними службовцями, обслуговуючим персоналом, співробітниками адміністрації і викладачами.

«Коли я аналізував групу низькокваліфікованих співробітників, число дурнів виявилося навіть більшим, ніж я очікував, – і спочатку я списав це на соціальні умови: бідність, сегрегацію, брак освіти. Але, піднімаючись вище соціальних сходинками, то саме співвідношення спостерігається серед студентів і професури – чи це маленький провінційний коледж, чи великий університет, така сама частка викладачів виявлялася… дурнями. Потім я наважився провести експеримент над нобелівськими лауреатами і з подивом виявив той самий відсоток дурнів серед інтелектуальної еліти», – розповідає Карло Чіполла.

Другий закон дурості

Усіх людей можна розділити на чотири групи: простаки, розумники, злочинці і дурні. Якщо людина робить дію, від якої сама зазнає втрат і при цьому приносить вигоду іншій людині, то вона належить до простаків. Якщо вона робить щось, що вигідне і їй, і іншим людям – вона розумник. Якщо її дії несуть йому вигоду, а інші від них страждають – вона злочинець. Що ж до дурня, то тут доречна цитата: «Ти скажи мені, яка від тебе користь – окрім шкоди?!» (З радянської комедії «Смугастий рейс»).
Тихі і непомітні, як підводні човни, або пафосні і самозакохані – дурні в будь-якому випадку набагато небезпечніші за злочинців. Неважко уявити масштаби шкоди, якої здатні завдати дурні, потрапляючи в управлінські органи і володіючи політичними і соціальними повноваженнями. Накопичені розумниками і простаками блага або розкрадаються, або зовсім знищуються і суспільство бідніє. Історія підтверджує, що в будь-який період країна прогресує тоді, коли при владі перебуває досить розумних людей, щоб стримувати активних дурнів.

Третій закон дурості

Розумна людина здатна зрозуміти логіку злочинця, бо злочинець раціональний – він всього лиш хоче отримати більше благ і при цьому недостатньо розумний, щоб заробити їх (або дуже розумний і вбачає короткий шлях до мети). Злочинець найчастіше передбачуваний, тому проти нього так-сяк можна вибудувати захист.

Дурні ж небезпечні тому, що тверезо мислячі люди насилу можуть уявити логіку нерозумної поведінки. Дурень зашкодить вам без причини, без мети, без плану, в найнесподіванішому місці, в найневідповідніший час. Атака дурня, зазвичай, застає зненацька, але навіть, якщо якимось дивом ви зумієте її передбачити, від неї все одно буде складно захиститися – тому, що вона не має раціональної структури. Це те, про що писав Шіллер: «Проти дурості безсилі навіть боги».

Четвертий закон дурості

Адекватні люди завжди недооцінюють руйнівний потенціал дурнів. Простаки, зазвичай, просто не здатні розпізнати небезпеку дурнів, що й не дивно. Дивно як раз те, що дурнів також недооцінюють і просунуті розумники, і хитрі злочинці. У присутності дурня вони розслабляються і насолоджуються своєю інтелектуальною перевагою, замість того, щоб терміново зібратися і, як кажуть, «підстелити соломки» – тобто, спробувати мінімізувати шкоду, коли дурень щось викине.

Ніколи не забувайте, що мати справу з дурнем у будь-який час, у будь-якому місці і за будь-яких обставин означає робити помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому. Ніколи не вступайте в союз із дурнями, уявляючи, що можете використовувати їх заради своєї вигоди – не варто добровільно надавати дурням поле, на якому вони зможуть «розгулятися» і завдати більшої шкоди.

П’ятий закон дурості

Людина завжди недооцінює кількість ідіотів, які її оточують. Чи то в силу власного оптимізму і «віри в людство», чи то з природної схильності судити про всіх по собі … Проте, дурні весь час є на вашому шляху, немов із нізвідки, щоб випробувати ваші нерви на міцність і водночас спробувати зруйнувати ваші плани.

Причому, не має значення чи будете ви “крутитися” у вищому суспільстві, чи переїдете в глухе село, закриєте ви себе в монастирі, чи будете днями і ночами розважатися в казино – вам скрізь доведеться стикатися з тією кількістю дурнів, яка завжди буде перевищувати ваші очікування. Ну, а якщо раптом ви не помічаєте нічого такого, як не намагаєтеся, то саме час серйозно замислитися: можливо, хтось саме з такої причини зустрічається з вами …

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: