Психосоматика захворювань

© brendanprout.com

Батько психосоматики Франц Габріель Александер у книзі «Психосоматична медицина» детально і докладно розповідає про те, що хвороба виникає на стику трьох сфер – психологічної, фізіологічної та соціальної …

На його думку, ЗАГАЛЬНА СХЕМА виглядає наступним чином. Зустрічаються два фактори: фізіологічний (виснажений генетикою або умовами розвитку орган) і психологічний (особливості особистості, внутрішні конфлікти і звичний набір емоцій). А потім до них приєднується соціальний фактор (тобто, несприятлива ситуація) і починається їхня взаємодія. Скажімо, зірки зійшлися.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Найцікавішим є те, що психологічний фактор – тип вихідного психоемоційного конфлікту – може знаходитись далеко в часі від самої хвороби. Тобто, «спочатку було слово», а людина про нього не підозрювала доти, поки не сталося якесь потрясіння. Виходить, в певному значенні, всередині кожного з нас є бомба сповільненої дії у вигляді двох факторів – виснаженого органу і «ядерного конфлікту» (від слова «ядро, центр»).

Ядерний конфлікт виникає, як правило, в дитинстві, в результаті протистояння бажань та почуттів дитини із вимогами сім’ї. Взагалі, найсильніші внутрішньоособистісні конфлікти розвиваються в умовах залежності, необхідної для виживання, яка і повинна бути в дитинстві. Дитина отримує від батьків певну настанову, яка спокійно дрімає собі в підсвідомості. Проходить час, стрес накладається на раніше отриману настанову, від чого придушуються справжні почуття і з’являється хвороба.

Давайте тепер «погадаємо по Александеру» і спробуємо розібратися який «ядерний конфлікт» стоїть за тим чи іншим захворюванням. Я спробую бути стислою настільки, наскільки це можливо, адже опис і вивчення кожної групи захворювань сам по собі – безмежний океан. Будемо вважати, що я покажу вам «карту планети» із супутника.

Шкірні захворювання

Шкіра є одночасно і кордоном тіла, і органом відчуттів. Вона – і те, що захищає нас, і те, чим ми вступаємо в контакт. Через дотик ми можемо передати любов і ніжність. Він також може стати джерелом болю. Шкіра червоніє, коли ми соромимось, блідне та пітніє, коли ми при відчутті страху, видаючи нас, як поганий партизан.

Хвороби шкіри – це завжди проблеми з контактом та кордонами. Це завжди конфліктне послання «Доторкнися до мене – не чіпай мене». Десь глибоко може лежати пригнічена і звернена на себе злість до найближчих. До тих, хто, виявляючи любов, занадто сильно порушив цей кордон або навпаки, жорстоко відкидав нас при бажанні наблизитися.

Наприклад, мати як надто опікується, яка постійно не тільки гладила і пестила малюка, але і безцеремонно користувалась його речами та особистим простором в зрілому віці. Але, оскільки жінка була весь час ласкавою, то злитися на неї було зовсім неможливо, тому що «вона ж мати, і все робить тільки для дитини». У моменти чергового порушення кордонів підлітки відчувають злість, а разом з тим і провину за цю злість. Усвідомити і висловити ці почуття не було можливості. Але саме в такі миті життя особливо сильно проявлявся нейродерміт.

Інший, полярний варіант – дуже зайнята мама. Вона завжди рано йшла з дому, і приходила, коли дитина вже спала. Але, якщо малюк покривався цятками і болячками, вона залишалася вдома і мазала його маззю, ласкаво торкаючись теплими руками …

Шлунково-кишкові та харчові розлади

Пам’ятаєте фразу «не шкодуючи свого живота»? Слова «живіт» і «життя» йдуть нога в ногу. Дитина під час годування отримує не тільки молоко матері, але і тепло, увагу, турботу, ласку, задоволення та заспокоєння.

Якщо мама годує вчасно, дитина відчуває себе коханою, захищеною, і життя подобається їй. Тривале відчуття голоду змушує злитися, а потім з жадібністю поглинати більше, ніж потрібно. Несвіжа, несвоєчасна, чи не улюблена їжа або занадто велика її кількість змушують відчувати огиду, нудоту.

Ви тільки вдумайтеся, скільки почуттів пов’язано з їжею! Спектр психосоматичних хвороб також величезний.

Булімія – ненаситність, жадібність до їжі, як метафора величезної нестачі любові та безпеки. «Їж зараз, скільки влізе, а то потім може і не бути» – як метафора туги за любов’ю і увагою, рідкісного і недостатнього душевного контакту з батьками.

Анорексія – відмова від їжі як бунт, як крайній спосіб звернути на себе увагу. Голодування як прояв злості та образи. «Може, хоч так Ви звернете на мене увагу, почуєте, помітите мене. Саме мене, а не свої бажання і справи!».

© paralemdoagora.wordpress.com

Виразка шлунку і дванадцятипалої кишки – хвороба «людей західної цивілізації, які живуть прагненнями та амбіціями», бізнесменів і працівників із гіпервідповідальністю. «Я упертий і незалежний настільки, що відрубаю гілку, на якій сиджу, щоб довести, що зможу впоратися з усіма труднощами самостійно. Я навіть годувати себе буду сам. Собою ». На поверхні – честолюбство, активність, незалежність, а в глибині – витіснене прагнення до любові та велика образа. Цей симптом говорить наступне «Колись я дуже потребував вашої любові та турботи, але Ви відкинули мене в моїй слабкості й помічали тільки тоді, коли я був самостійним. Я більше ніколи не буду слабким. Я все зможу сам ».

Респіраторні розлади

Чи потрібно пояснювати усю важливість дихання? Рівне та глибоке – воно асоціюється зі свободою, легкістю та задоволенням. Важке – із тягарем переживань, заборонами, страхом. Сповільнене – зі злістю та обуренням. Вдих – це наповнення. Видих – спустошення, розслаблення. Природним продовженням дихання є мова.

Пам’ятаєте фразу «наступив на горло власній пісні»? У людей, які позбавляють себе «права голосу» часто виникає застуда, яка супроводжується ускладненнями.

Основою бронхіальної астми є конфлікт між потребою в любові та страхом відкинення. «Не треба підходити до мене так близько, ти не даєш мені дихати. Але і далеко не відходь, я не зможу без тебе» – говорить дитина занадто тривожній і вимогливій матері, яка не дає дитині вести себе природно, плакати там, де боляче або прикро («Що ти плачеш, зараз же заспокойся!») , проявляти цікавість там, де з’являється щось нове.

Потреба в любові та підтримці є сильною, але пригнічується, тому що їй загрожує «удушення», злість також неможлива, так як загрожує відкинення. Так і залишається астматик десь посередині, між вдихом і видихом, через підвищених вимог і очікувань, не маючи можливості розслабитись, відчуваючи напади задухи.

Серцево-судинні захворювання

«Серце, тобі не хочеться спокою …» наспівуємо ми, коли закохуємося. «Сердечна людина» – говоримо ми про добрих і милих. Вони нам подобаються, ці душевні, завжди усміхнені люди. А ще ми говоримо «очі налилися кров’ю від люті» і уникаємо тих, хто проявляє своє невдоволення та відкрито проявляє злість.

У нашому світі бути «милим» набагато вигідніше, ніж відкрито висловлювати свої наміри, бажання влади і контролю. «Дівчата не зляться», «Хлопчики повинні вміти тримати себе в руках». І вони ростуть, і вчаться виглядати пристойно в очах оточуючих, бути милими і стриманими.

А що тоді робити зі злістю і обуренням? Якщо дитину не навчили висловлювати їх конструктивно, цивілізовано захищати свої кордони і поважати свої цінності, то вона буде вчитись придушувати злість, щоб бути хорошою, пристойною людиною. І чим сильніше буде тиск середовища, тим вище підніметься стовпчик тиску. «Мені хочеться бути головним тут, взяти все під свій контроль і поставити вас на місце. Я дуже-дуже злий, але це так непристойно. Я повинен зберегти гарне обличчя. Тому я зараз усміхаюсь вам», – скаже вам гіпертонік. Не словами. Тонометром.

Метаболічні й ендокринні розлади

Ви коли-небудь помічали власний розвиток в момент цього розвитку? Або чи є у вас хвилювання, коли відбувається насичення чи ви стикаєтеся з його результатом у вигляді насичення? Обмінні процеси всередині організму відбуваються тихо і непомітно, виявляючи тільки результат: зміна настрою і стану, сонливість або бадьорість, активність або млявість.

Виявлення патології обмінних процесів – одне із найскладніших завдань, адже сам «обмінний процес» не болить. Іноді у людини взагалі нічого не болить, і тільки за непрямими ознаками можна визначити, що щось пішло не так. Найбільш поширеними захворюваннями цього спектру є цукровий діабет, гіпо- та гіперфункція щитоподібної залози. Психологічні фактори, що викликають їх виникнення дуже відрізняються один від одного.

© pinterest.com

Гіпотеріоз

Не можу втриматися від цитати: «Гормон щитоподібної залози відіграє важливу роль в процесі росту. Філогенетично він вперше з’являється у земноводних, у яких виконує функцію стимуляції метаморфозу. Штучне введення тироксину прискорює перехід саламандри від водного існування до земного, від зябрового дихання до дихання легенями. Еволюційний перехід від водного існування до земного обумовлений розвитком щитоподібної залози». (Ф.Александер, «Психосоматична медицина»)

Отже, щитоподібна залоза – це орган, безпосередньо пов’язаний з розвитком. Гіпотеріоз проявляється зовні у вигляді втоми, млявості, погіршення уваги і пам’яті. Простіше кажучи, людина раптом перестає проявляти активність. У неї буквально «опускаються руки». Причиною цього може бути банальне розчарування, відмова від своєї мрії. «Навіщо напружуватись і витрачати життєві сили, якщо усі мої бажання покладені на вівтар чужих вимог, норм і правил? Я оголошую сидячий страйк ».

Гіпертеріоз

Щитоподібна залоза виглядає як щит. Тому так і називається. Бажання бути захищеним з’являється у випадку загрози. Коли людині страшно, у неї прискорено б’ється серце, пітніють долоні, з’являється рухове збудження та прискорюється обмін речовин. Таку ж дію на організм чинить викид тиреотропного гормону, який виробляє щитоподібна залоза. Згідно психодинамічного підходу, гіпертеріоз може бути спричинений відсутністю захисту, почуття безпеки в дитинстві та психічними травмами.

Цукровий діабет

Цукровий діабет буквально перекладається як «стікання цукром». Радість і задоволення залишають тіло, не затримуючись в ньому. Та й ззовні отримати їх у вигляді солодощів немає можливості. Що може привести до такої сумної ситуації? Журба якраз і може. А ще хронічні стреси та конфлікти, перебування в постійному напруженні і переживання невпевненості в собі, в тому, що можна бути коханим і потрібним.

Голод, страх і почуття емоційної занедбаності. Ось ті почуття, які завжди присутні в житті діабетика. Якесь зовсім не солодке життя виходить.

Хвороби опорно-рухового апарату

Рух – це життя. Бігати, стрибати, прагнути вперед, дізнаватись, ворушитися і діяти. Так виявляються енергія і сила всередині людини. Нам подобаються активні дорослі. А ось діти викликають роздратування. «Сядь уже на місце, не бігай, не крутись, заспокойся. Стань спокійним і слухняним. Стань керованим ».

Скажіть, що б ви відчули, якби на вас наділи «гамівну сорочку»? Обурення, гнів, злість на тих, хто посмів позбавити вас свободи. А якщо люди, які ведуть себе просто обурливо – ваші люблячі мама і тато? Як бути тоді? Куди подіти свої руйнівні імпульси? Правильно, вкласти у фізичну активність і постійний контроль. Терпіння та смирення зовні, щоб не відбувалося і пригнічений гнів всередині – те, що може стати внутрішньою основою виникнення ревматоїдного артриту.

Аутоімунні захворювання

Імунітет покликаний захищати організм, знищуючи шкідливі мікрооб’єкти, що потрапляють всередину. То як таке можливо, що власні органи починають бути загрозою, такими, що вимагають придушення, знищення? Все просто. Ви, напевно, знайомі з помилковим розподілом емоцій на негативні та позитивні. Радість, задоволення, ніжність – залишаємо. Від злості, відрази, заздрості – позбавляємося. Але, друзі мої, так не буває. Емоційний фон, так само як і гормональний, у людини – єдиний. Не можна «видалити» одне, не змінивши іншого. Якщо є Персона, значить, є і Тінь. Хвороби цього спектру виникають, коли одній зі своїх частин особистості було винесено суворий вирок – знищити.

Хочу застерегти вас від миттєвого бажання звинуватити у всіх своїх бідах батьків. Повірте, вони виховували вас, виходячи з тих можливостей, які мали. І, якби вони вміли виховати вас краще, вони неодмінно зробили б це. Але все склалося так, як склалося.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close