ПРИТЧА. Ще раз про щастя

arte.tv

Ішов якось дорогою мудрець, милувався околицями, тішився життям. Запримітив чоловіка, що згорбився під тяжкою ношею.

–  Чому ти завдаєш собі таких мук? – запитав мудрець.

– Я мучуся для щастя своїх дітей і внуків, – відповів чоловік. – Мій прадід ціле життя карався для щастя діда, дідо гарував для щастя мого вітця, отець – для мого щастя і я готовий весь свій живіт мучитися аби лишень мої діти і внуки стали щасливими.

– А чи був хоч хтось у твоїй родині щасливий? – спитав мудрагель.

– Ні, але мої діти і внуки неодмінно будуть щасливі, – відповів бідачина.

– Неписьменний не навчить читати, а кріт нігда не виховає орла! – сказав на те мандрівець. – Спершу навчися сам бути щасливим, тоді й зрозумієш, як зробити щасливими своїх дітей і внуків. І то буде найціннішим даром для них!

(Притчу взято з книги Мирослава Дочинця “Синій Зошит. Аркуші днів світящих”, видавництво “Карпатська вежа”, 2015)

Фото заголовку

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: