Притча про вихід зі сценарію.

В асфальті. Відкритий. Люк!

Я встаю вранці.
Виходжу з дому.
В асфальті відкритий люк.
Я його бачу
і падаю туди.

На наступний день
я виходжу з дому,
забуваю, що в асфальті — відкритий люк,
і знову туди падаю.

На третій день
я виходжу з дому і намагаюся згадати,
що в асфальті — відкритий люк.
Однак
я про це згадую
і знову падаю.

На четвертий день
я виходжу з дому
і намагаюся згадати,
що в асфальті — відкритий люк
Я згадую про це,
однак
не помічаю колодязя і падаю.

На п’ятий день
я виходжу з дому.
Я пам’ятаю, що потрібно звернути увагу
на люк
і йду, втупивши очі вниз.
Бачу люк,
проте, незважаючи ні на що,
знову падаю туди.

На шостий день
я виходжу з дому.
Згадуючи про люк на асфальті,
шукаю його поглядом,
бачу люк,
намагаюся через нього перестрибнути,
але ще раз падаю.

На сьомий день
я виходжу з дому.
Бачу люк,
розбігаюсьсь,
стрибаю,
торкаюся носочками черевиків
протилежного краю,
але цього не достатньо,
і я зриваюся в цю діру.

На восьмий день
я виходжу з дому.
Бачу люк,
розбігаюсь,
стрибаю,
перестрибую!
Я так пишаюся тим, що подолав
цю перешкоду,
що від радості починаю стрибати…
Після чого
знову падаю в колодязь.

На дев’ятий день
я виходжу з дому,
бачу люк,
разбігаюсь,
перестрибую через нього
і продовжую свій шлях.

На десятий день,
а саме — сьогодні,
я розумію,
що зручніше йти…
з протилежного боку тротуару.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: