«Ніколи не здавайся» – гасло невдах?

0

Суспільство вчить нас триматися своїх цілей до останнього. Нам буквально диктують: повзи в напрямку своєї мрії, не можеш – лежи обличчям до мрії, немає сил – дивись на свою мету, але ні за що не здавайся! Якщо піддасися внутрішній метушні, ти підпишеш собі смертний вирок і прославишся слабаком, який не гідний кращого життя. Але чи так позитивне прагнення людства триматися обраної дороги до упору? І чому ця ідея серйозно заважає нам жити?

реклама

У своєму житті я зустрічала багатьох людей, які дорікали себе за те, що звернули з обраного шляху. Хтось пішов з останнього курсу інституту, хтось кинув перспективну посаду через розбіжності з начальником, а хтось не зміг пробачити зраду і подав на розлучення, зруйнувавши свою сім’ю. Кожен раз в цій ситуації я чула одне і те ж: «як нерозумно було йти на поводу у емоцій», «сам винен, що відмовився від боротьби», «вчинив як слабак, ну і ганьба».

Але що поганого в рішенні піти від того, що не подобається? Якщо є вибір: ковтати чужу неповагу або піти у вільне плавання – чому не вибрати друге? У кожної людини є право вийти з відносин, які глибоко не влаштовують. Це не зрада себе і не слабкість, але адекватне здорове рішення.

Якщо відчуваєш, що справа не твоя – йди

Багато історій можна почути про те, як люди довбали одну і ту ж стіну 20 років, але все-таки домоглися свого щастя. «Він 30 років був на побігеньках, але доля окупила всі зусилля сторицею, тепер він генеральний директор!» «Вона боролася з алкоголізмом чоловіка 12 років і вистраждала своє щастя, чоловік з неї пилинки здуває». Дивишся на всі ці приклади духовної стійкості і думаєш: ці люди змогли, значить, і ти зможеш, ти повинен зробити. І навіть в голову не приходить, що це всього лише варіант життєвого шляху, шматочок чужого досвіду, притому не єдино вірний.

Ну хто сказав, що якщо терпіти ненависну роботу десятки років, то за це обов’язково окупиться? Хто вирішив, що потрібно перемагати слабкості, щоб знайти крила? А якщо покращення так і не настануть, виходить, всі зусилля були марними? І якщо вибереш інший шлях – це обов’язково зробить тебе невдахою? Взагалі, чи знаєте ви, чим відрізняється мислення пестунчиків долі від невдах? А вчені довели: перші вміють приймати швидкі рішення, вони частіше кидають почате, але не переймаються з цього приводу і шукають нові можливості. Виходить, везунчики не витрачають час на речі нудні і нецікаві, не займаються самоїдством з приводу втрачених перспектив, вони постійно шукають щось нове, що задовольнило б їх цілком.

З боку може здатися, що погано бути таким легковажним, кидати одне, починати інше, приміряти на себе третє. Це неправильна поведінка, потрібно бити в одну точку роками, долати слабкості, проявляти залізну витримку. Суспільство говорить: «Хочеш бути переможцем, бийся за свою мрію, стогни від від болю, чубся до крові!» Незрозуміло, навіщо потрібні такі жертви, але, здається, вони надають перемоги крутості і «правильності». Зате якщо ти перестанеш молотити кувалдою у зачинені двері і підеш шукати відкриту без перешкод і втрат – це вже ніби як не перемога, так не можна, слизький тип ти… Люди не люблять везучих, до таких пробирає заздрість, сам до такого не додумався! Ти терпів, а він мучитися не захотів.

Як зрозуміти, коли потрібно йти?

У відході від ситуації, яка вас не влаштовує, не має слабкості. Навпаки, можна вважати таке рішення проявом внутрішньої сили: людина не побоялася громадського осуду, не злякалася уславитися невдахою, вона послухала своє серце. Нерозумно шкодити собі, намагаючись виглядати круто в очах громадськості. Тільки ми самі відповідаємо за своє життя, тому повинні дбати про себе, а не про чужу думку на наш рахунок.

Коли потрібно йти? Якщо ви вкладаєте свої сили в справу, яка не задовільняє ваших потреб і не розкриває всіх здібностей, міцно подумайте, чи це ваш шлях. Якщо не відчуваєте наснаги, маєте розбіжність поглядів, принципів і переконань з партнером – це теж сигнал до переосмислення. Який сенс триматися за людину, інтереси і цілі з якою різняться? Якщо відчуваєте себе загнаним в клітку, вас активно не приймають, ображають, застосовують у відношенні вас моральний або фізичний тиск – скажіть, ви терпите, тому що зовсім не поважаєте себе?

Безглуздо триматися за справи і людей, які повільно нас вбиває, висмоктуючи радість і життєві сили. Це шлях невдахи, який так дурний, що продовжує триматися за старе болото і почуття гордості. Або ви міняєте своє життя, або топитеся в купі проблем, від яких піти було «соромно». Зате на могильній плиті хтось обов’язково напише пафосне «він боровся…»

За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама
реклама