Неприємна правда: Чому чоловік з однією жінкою готовий бути, а з іншою — категорично ні

Чому чоловік готовий бути з однією жінкою, а з іншою категорично не готовий? Відповідь ця взагалі-то вкрай проста і очевидна, якщо ми беремо ситуацію в її простоті, без душевних звивин, містичних обставин і стосунків, що склалися історично. І дала цю відповідь багато років тому моя мама, яка натренувала прямоту висловлювання та вагомість тону в ході вирощування поодинці трьох синів. Коли одна подруга переживала, що ніхто не хоче брати її заміж, мама заявила: «Тому що дружина — це підмога, а не тягар. А з тебе якась підмога? Один тільки тягар. От ніхто і не бере. Навіщо комусь зайвий тягар в житті?»

Бентежна і не дуже приємна правда, але що робити? Це життя, воно таке.

Прошу при цьому враховувати — «гарантію вам може дати лише страховий поліс». Іншими словами, рецепту «як жінці назавжди прив’язати до себе чоловіка» я не знаю, і ніхто не знає. План може не спрацювати, обставини можуть не скластися і щастя може не прийти.

Так, чому ж чоловіки обирають одних жінок і проходять повз інших? Два простих правила — і обидва головні.

Перше, апофатичне.

Мамин вислів, скажу вам по великому секрету, дуже вірний. Після досить короткого періоду юності, коли замість мозку працює гормональний фон та підліткові комплекси, нормальний чоловік несподівано дізнається, що жінки йому не потрібні. Ну, не те щоб зовсім не потрібні, але не є його головною життєвою метою. Що зробити крутий мистецький проект, перемогти в марафоні або стати заступником генерального — цікавіше, ніж просто привернути увагу красуні. До того ж на красуню все це, в кінцевому рахунку, впливає ефективніше, ніж просто «залицяння».

Чоловік в якийсь момент здогадується, що життєвий успіх в принципі не дуже визначається довжиною ніг супутниці й жирністю її борщів, хоча відмінно ними доповнюється. Що вибір між розумною книгою і малозрозумілою жінкою набагато простіше і економічніше зробити на користь книги. Що навіть без сексу жити, загалом, можна, а ось без грошей, друзів або улюбленої музики — не можна.

Постійна потреба саме в жіночій підтримці, жіночому схваленню, жіночому
прийнятті — ознака слабкого чоловіка. Бабій в більшості випадків боязкий — і саме тому нескінченно доводить собі та оточуючим, що він взагалі-то ого-го. А ось нормальному чоловікові жінка як така, повторюю, не дуже-то й потрібна. (Взагалі, прошу запам’ятати, що фразу «ти мені потрібна» кажуть схильні до залежностей особи чоловічої статі. І відчувають потребу вони не в вас, а як ви вже здогадалися, в мамі і об’єкті для самоствердження.)

Ні, краще, звичайно, коли жінка є, навіть значно краще, особливо, якщо це правильна жінка. Але головні життєві завдання чоловіки знаходяться десь в іншому місці. Не тому, що жінки в чомусь гірші чоловіків, дурніші чи слабкіші. Просто так світ влаштований.

Зрештою, багаторазовими спостереженнями підтверджується і зворотний факт: як тільки дівчинка перестає морочити собі голову гонитвою за чоловіками, переживаннями про їх недостатню увагу і починає, нарешті, займатися саме собою, а до матримоніальних питань підходити суто технологічно, то, як правило, всі її проблеми в особистому житті» швидко і чітко вирішуються. Трохи краси й трохи розсудливості достатньо при правильному життєвому настрої.

Тому перше важливе правило — не заважайте чоловікові робити його справи, а краще — станьте їх корисною частиною. Не будьте йому тягарем. І зовсім необов’язково бути тренером в його виді спорту або бухгалтером в його фірмі — набагато важливіше і корисніше, як показує практика, надихати й підтримувати. Як сказала одна письменниця, правильна жінка проводжає чоловіка на роботу, як на війну й зустрічає з роботи, як з війни, а в інший час не звертає на нього ніякої уваги.

Друге правило, як не дивно, першому, багато в чому суперечить: будьте собою. Вмішуючись в чужі справи, не розчинюйтесь в них. Не намагайтеся зіграти «для нього» в якусь гру за винятком спеціально обумовлених випадків. Крім того, що подібні ігри стомлюють, та ще й не дають довготермінового ефекту. Точніше так: на іграх, на пристосованості, на голому «так треба» і «так належить», на штучно створюваному напруженні й придуманих почуттях можна досить довго жити — але тільки тому, хто сам десь обманює себе або сам себе не розуміє.

Грубо кажучи, від співзалежної рятівниці алкоголік не піде ніколи, а бабій ні за що не кине ту, яка «вирішила нічого не помічати». І взагалі, шлюб на межі розлучення найміцніший, а стабільніше байдужості на світі нічого немає.

Але якщо ви почнете підлаштовуватися, зраджуючи собі, то адекватний чоловік моментально відчує напруження або маніпуляцію — і цілком природно почне вириватися з незручних стосунків, і добром це все не закінчиться.

Тому що нормальна людина, незалежно від статі, відрізняє глибокі стосунки від функціональних. Людині потрібна людина, а виконавицю соціальної ролі («бойова подруга», «коханка», «розрадниця», «партнер у побуті», «об’єкт турботи» і так далі) не так вже складно поміняти. В тому числі й виконавицю ролі дружини. Незмінне і вічне тільки справжнє.

Правда, за достовірність доведеться платити нестабільністю: живому властиво розвиватися. Але це — невелика ціна. Тому, що крім шансу не просто довго перебувати поруч ви отримаєте можливість саме жити з коханою людиною, а не просто «взаємодіяти більш або менш успішно».

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close