Непопулярно про мотивацію. Чому дитина не вчиться?

Після 10-го запиту за тиждень від батьків: “Хочу, щоб психолог попрацював з дитиною-школярем, яка зовсім немає мотивації вчитися”, – пообіцяла собі щось практичне на цю тему написати. Буде багато.

Погана новина: Психолог, на жаль, не зможе змахнути чарівною психологічною паличкою або чарівним мотивуючим паском і зробити з дитини “генія навчання”. Психолог не зможе вселити дитині, що нецікаве – цікаво, страшне – нестрашно, те, що болить – безболісно.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Хороша новина: Він може пильно і не дуже пильно дивитися на всю сім’ю і ставити незручні й дурні запитання – і допомогти зрозуміти – чому мотивація не сформувалася або куди поділася. І запитання, і відповіді на них можуть викликати здивування, опір, злість, недовіру, усвідомлення – не у дитини – у батьків. І це усвідомлення – якщо відбувається – саме собою терапевтично.

Психолог, наприклад, може з явною провокацією запитати – а ваша дитина бачить, що ви самі вчитеся? Наскільки ви самі довго будете робити те, що вважаєте безглуздим, не отримуючи внутрішньої винагороди, не бачачи дієвого результату. Перебуваючи під прицілом оцінок, без вільного часу? Ви самі з високою мотивацією робите нецікаву і рутинну роботу? Вам самим легко весь час виправдовувати чиїсь очікування? Ви щасливі?

Батьки заперечують – “але є ж слово – Треба”.

Погана новина: з цим поколінням це слово не працює. Сучасні діти часто задають запитання – “Навіщо?” І вони сфокусовані на тому, в чому вбачають сенс. Якщо ми не можемо його “показати”, вони шукають щось для себе “осмислене”, а ще частіше – пов’язане із задоволенням (так, часто це, на жаль, гра).

Слова “треба”, “повинен”, “зроблю” говорять про розвиток частини мозку, що відповідає за контроль над імпульсами. У сучасних дітей саме ця частина мозку “вмикається” пізніше. А в підлітковому віці іноді випадає з активності.

Хороша новина: ці частини мозку разом з цими самими словами активізуються, коли у нас є розклад дня, режим дня, коли є планування, коли у дитини є постійна невелика значуща відповідальність, коли є “ритуальні” дії – ритуали сім’ї, коли в родині заохочуються питання – і пошуки відповідей, коли вся сім’я щодня дізнається щось нове, коли є належна фізична активність. А ще, коли цінності батьків збігаються з їхніми діями в світі. Коли немає “подвійних послань”.

Давайте досліджувати. Будемо розглядати паралелі.

Дитина йде в школу з мотивацією. Дорослий йде на роботу з мотивацією:

1. Ігровою

  • Дитина в  школу приносить, або “грає” за своїми правилами. У будь-який момент може сказати – “стоп гра” і вийти з навчального процесу.
  • Дорослий – “грає” в роботу, не підкоряється розкладу, дедлайнам, намагається робити тільки те, що цікаво, уникає відповідальності.

2. Соціальною

  • Дитина йде в школу дружити. Часто на шкоду навчанню. Якщо стосунки не складаються, може відмовлятися вчитися.
  • Дорослий йде на роботу для задоволеності контактами, іноді сидить в робочий час в соціальних мережах.

3. Досягнень

  • Дитина йде в школу за “12-тками” (добрими оцінками), якщо не вдається бути успішною, мотивація знижується.
  • Дорослий йде на роботу за статусом, похвалою керівника, зарплатою.

4. Навчальною.

  • Дитина йде в школу вчитися. Усвідомлено. За знаннями.
  • Дорослий – йде реалізовувати свій потенціал.

Якщо всі види мотивації присутні в нашому житті одночасно і задовольняються – це щастя-щастя-щастя. Найбільш зріла з мотивацій – звичайно – навчальна. До навчальної мотивації часто потрібно просто дозріти (це одна з причин не віддавати дитину в школу до 7 років).

Приймемо версію, що у будь-якого здорового організму, який відчуває безпеку, має бути прагнення до розвитку, повинна бути природна мотивація: розвиватися – рости – жити.

Якщо ця мотивація пропадає або знижується, “Організму” – нашій Дитині, можливо:

1. Небезпечно.

  • Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію. Якщо людина перебуває в хронічному стресі або травмуванні, страждає її довготермінова пам’ять. Багатьом дітям з дефіцитом цинку (цинк впливає на гіпокамп, частина мозку, що зберігає важливу інформацію) дійсно складно запам’ятовувати вірші й формули.
  • Дитина може боятися конкретного вчителя.
  • Дитина пропустила ази, попередній матеріал і боїться проявити неуспішність.
  • Дитина може боятися зробити помилку – школа заточена на пошук помилок, а не на підкреслення успіхів. Наше завдання навчити дитину тому, що помилятися можна. І наше завдання помічати успіхи та докладені зусилля дитини.
  • Дитина може боятися конкретних однокласників, які її дражнять.
  • Дитина може боятися йти в туалет в школі. Їй легше саботувати школу, ніж зізнатися в цьому.

2. Втомилася.

Подивіться на блідих, сутулих, з синцями під очима дітей. Якщо ви вірите в вітаміни – давайте. Якщо є можливість, нехай відсипаються і вигулюються.

3. Органічні причини – дислексія, СДУГ, різновиди ММД. – Все це вважається “діагнозами”.

Важливо, щоб батьки розуміли, в чому проявляється особливість поведінки і сприйняття дитини і шукали способи корекції. Таких дітей настільки багато, що це вже може вважатися варіантом норми. Способів корекції теж дуже багато (наприклад, подивіться фільм – “Зірочки на землі”).

4. Дитина проявляє опір:

  • Шкільній системі (з жорсткими правилами і авторитарністю).
  • Авторитарному вчителю, який не викликає поваги.
  • “Мститься” школі, за те, що у неї немає вільного часу, часу на себе.

У підлітковому віці в періоді знецінювання – тимчасово може знецінювати те, що було значимо.

Чинить опір батькам:

  • Якщо батьки сфокусовані на “зовнішній” успішності.
  • Пручається тиску, несправедливості, мстить за образи і біль – доступним для неї способом.
  • Опирається батькам, самооцінка яких залежить від успішності дитини.
  • Батькам, які самі перестали розвиватися.
  • Пручається батьківського перфекціонізму.

5. Внутрішні причини:

  • Розчарувалася в тому, що може бути “успішною”.
  • Не вірить в себе.
  • Знайшла спосіб залучення уваги неуспішністю.
  • Не бачить сенсу в тому, що робить.
  • Дитина інтровертного типу, якій складно адаптуватися до групи.
  • Наслідки травматизації.
  • У такий спосіб можуть проявлятися ревнощі до старшого-молодшого брата-сестри.

Очевидно, що слова вчителя: поговоріть з ним, натисніть на нього, і кличте до відповідальності – марні.

Запит батьків до психолога – підсильте її мотивацію – некоректний і теж марний. “Говорити” і трансформувати, як правило, потрібно щось у всій сімейній системі. Причому, безвідносно успішності в навчанні.

Коли батьки говорять, щиро, з любові й турботи – я хвилююся про те, ким вона буде – я говорю “Діти не будуть – вони вже Є”. На жаль, вони часто відчувають себе прийнятими і улюбленими, і значущими, лише коли демонструють успішність. Вони так перевантажені нашими очікуваннями, що часто вже не знають, чого самі хочуть …

Наостанок поділюся клієнтською історією (з дозволу клієнта). Батьки – мотиваційні спікери. Самі ведуть мотиваційні семінари, спрямовані на вирощування успішних людей. Їхній син – 13-річний хлопець (відчуття було, що він старший за мене) сказав: “У моїй родині розмови тільки про успішність, про популярність, про лідерство. Батьки мені багато разів говорили, що хочуть мною пишатися. І я всі роки намагався, щоб мною пишалися. До 7 класу я був відмінником. Потім раптом вночі подумав, а що буде, якщо їм не буде, чим пишатися. Вони що – перестануть мене любити? Виженуть з дому? Я не можу жити, весь час виправдовуючи чиїсь очікування – батьків, вчителів, незнайомих людей, яким мої батьки про мене на своїх семінарах розповідають. Виходить, що у мене немає волі. Я хочу зрозуміти, чого хочу я …. ”

Школа – тільки частина життя. А наші діти – не будуть. Вони вже є.

За матеріалами

 

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close