Не соромтесь проводити час наодинці

3

Як часто ви самі ходите в кіно чи кафе? Вважаєте, що інші вас не зрозуміють, і косо дивитимуться? Але насправді кожному із нас інколи потрібно проводити час наодинці з собою. Як зауважує блогер Крістіна Лінг, це потрібно для відпочинку і впорядкування думок.

© huffingtonpost.com

На днях я обговорювала свій план подорожі з друзями. Одна із подруг поділилась бажанням поїхати в Ліон, але поки що не знайшла компанії: “Я повинна когось знайти, хто б теж захотів поїхати туди, — я ж не поїду в Ліон сама. Ніхто не хоче подорожувати сам”.

реклама

Того ж дня я зайшла в кафе з другом на обід. Там ми побачили знайомого, який обідав сам. На це мій друг сказав: “О, він сам. Було б добре привітатись з ним. Ніхто не повинен їсти наодинці. Це ж так сумно обідати самому”.

Ці два випадки заставили мене задуматись над тим, чому наше суспільство не сприймає людей, які проводять час на самоті? І чому вважається, що для будь-якої справи потрібна компанія?

Гаразд, я знаю, звідки беруться такі думки. Людина — соціальна істота. Нам притаманне вроджене прагнення бути в оточенні інших людей і залишатись соціально активними; бажання ділитися своїми переживаннями з іншими — теж природно. Спілкування, зустрічі — це той спосіб, який ми використовуємо для дружби і особистісного розвитку.

Однак, мені важко зрозуміти, чому бажання бути наодинці більшість сприймає з подивом. Існує стереотип — ходити в кіно або кафе потрібно з кимось, тому що це так звані соціальні заходи. Але якщо людина проводить час наодинці, це ще не означає, що вона самотня або що у неї немає друзів. (Ну добре, інколи, коли я щось роблю сама, то почуваюсь трішки самотньою або просто не можу знайти людину, якій би це теж подобалось.. Але це не означає, що мені потрібно співчувати). Я вважаю, що ми маємо право не хотіти спілкуватися або проводити з кимось час.

Вам справді здається абсурдним чиєсь бажання провести вечір на самоті? На сьогодні проживання в розвинених країнах пов’язане із постійним відволіканням; ми цілими днями сидимо в телефонах чи комп’ютерах, отримуючи величезну кількість інформації, а крім цього всього потрібно ще й кожного дня спілкуватися з іншими людьми. І не важливо, інтроверт ви чи екстраверт, — в будь-якому випадку це виснажує. Тому кожному з нас потрібно трішки часу для себе.

© huffingtonpost.com

Але хто сказав, що цей “час для себе” потрібно проводити в межах свого дому, переглядаючи на дивані фільми і поїдаючи бутерброди? Чому такий варіант проводження часу прийнятний, а от гуляти самому на вулиці чи піти в кіно — ні? Час, який я проводжу наодинці з собою, — це час, проведений зі своїми думками, якими я насолоджуюсь у світі постійного відволікання. Я можу замислитись над питанням, яке мене турбує, або ж взагалі ні про що не думати, просто насолоджуючись моментом.

Я маю ще одне пояснення, чому такий спосіб проводження часу викликає осуд у суспільства. Ми схильні проектувати власні звички та прагнення на інших, особливо в негативному контексті. І я зрозуміла, що люди, які вороже ставляться до проводження часу наодинці, це ті, хто не можуть залишатись на самоті зі своїми думками. Їм потрібно, щоб щось їх постійно відволікало; ось чому такі люди безперестанку сидять в ґаджетах.

Час, проведений наодинці зі своїми думками, — найкращий подарунок, який можна зробити своїй душі

Від цього, як і від можливості робити те, що хочеш, отримуєш задоволення. Ви тільки уявіть собі: ви можете цілу годину вибирати плаття, і не потрібно поспішати, тому що ваш друг вас чекає; або швиденько перебігтись по музею, тому що вам він нецікавий. Ви можете довго і нудно вибирати найкраще місце, щоб зробити фотографію, і вас ніхто не буде підганяти.

А як щодо подорожей? Хіба це не породжує відчуття самотності?

© huffingtonpost.com

Так, таке відчуття може з’явитися. Під час подорожі якраз приємно те, що ти можеш розділити свої враження з кимось. І мені самій інколи хочеться, щоб поруч був друг, щоб він бачив те саме, що і я, їв те, що і я, щоб ми разом могли обговорити нашу поїздку. Це дуже класно мати когось, з ким ти можеш розділити цей ефемерний момент, який більше ніколи не можна буде повторити.

І це наштовхує мене на таку думку — незважаючи на це все, я рішуче налаштована на те, щоб не дозволити таким факторам перешкоджати мені робити те, що я хочу, а не те, що мені кажуть інші, і ви не повинні. Якщо ви справді хочете щось зробити, кудись поїхати, чому вас має зупиняти відсутність компанії? Ваша мета, ваші бажання — ось що найважливіше.

Я не хочу образити тих, хто не любить проводити час наодинці. Кожному своє. Але пам’ятайте, задоволення людина отримує від того, що їй подобається робити. Тому не зважайте на інших, слухайте своє серце і втілюйте в реальність свої бажання.

Поїдьте в Ліон. Сходіть на концерт, на який ніхто із ваших друзів не хоче йти. Насолоджуйтесь вечерею. А стосовно тих людей, які вас засуджуватимуть… Яке це має значення? Їхня думка аж ніяк не вплине на те, що поїздка буде захоплюючою, концерт — драйвовим, а десерт — найсмачнішим.

З часом ви перестанете ніяковіти через те, що проводите час наодинці. Завдяки цьому з’явиться відчуття впевненості в собі.

Ви можете пишатися, що робите щось самотужки. І якщо хтось таки косо подивиться на вас через те, що ви смакуєте десерт на самоті, це лише його проблеми.

Фото заголовку
За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама
реклама