Не чіпайте дітей!

1
© nashideti.site

Чесно? Я не знаю, хто це придумав, але воно працює. Загалом, лайфхак такий: якщо дитина чимось зайнята – не чіпайте, заради Бога.

Тут ми, звичайно, робимо застереження: те, чим вона зайнята, безпечно, не виходить за рамки правил і припустимого в даній ситуації поведінки, не веде до катастрофи.

реклама

Ну тобто, якщо дитя сидить і вже годину їздить однією і тією ж машинкою по старій батьковій футболці, витягнутій з кошику для брудної білизни, то не треба йому пропонувати більш осмислені, корисні, розвиваючі або просто менш дивні заняття. Нехай грається, а ви сядьте попийте кави, полежте з книгою, нафарбуйте нігті або просто покулупайте в носі.

Зайнята – чудово!

Дитина розібрала пірамідку і півгодини з завзятістю просто крутить круги на пальцях. Боже мій, вона же нічим не зайнята! Терміново кидаємося до дитини, показуємо їй, в чому сакральний сенс пірамідки і священний обов’язок гравця (зібрати на паличку круги від великого до маленького), тішимося, що ось тепер гра пішла в корисному руслі… а ні, не пішла, цікавість втрачена, мамо, йди сюди, мамо, хочу те, хочу се, ну ось, залишалося тільки суп заправити, а тепер дитя на нозі зависло, а сиділо би і грало би.

Серйозно??

Що цікаво, у дорослих  не тільки є уявлення про те, що таке «треба», але і є також «що хочу, те й роблю». Ну тобто, якщо до дорослої людини в її законний вихідний хтось підійде зі словами «чай п’єш? Ага, молодець, тільки по-перше, чай не п’ють з кавових чашок, а по-друге, ось тобі ракетка, іди пограй в бадмінтон, погода хороша”, то того когось, як мінімум, ввічливо пошлють. Як мінімум.

Але з дітьми ніби можна. Дорослі ніби краще знають.

А дитині байдуже, що потяг повинен їздити по залізниці, і в цьому сенс гри. Вона хоче сісти в кутку на підлогу і цілу годину стріляти по невидимим мішенях із зігнутої частини цієї самої залізниці.

Хай стріляє. Їй так цікаво.

Дочка недавно знайшла мої шкарпетки. За той час, поки вона найбездарнішим чином тратила дорогоцінний час, який можна було б присвятити розвиваючим заняттям, поки вона одягала шкарпетки на свої ноги, руки, робила з них шарфик і просто мусолила, я встигла вимити й укласти волосся, зробити макіяж, помити посуд і попити чаю. Зробила дитині спокійну і задоволену маму.

У нас сусідка скаржиться, що дитина безініціативна. Я дивлюся, як вони гуляють: «Іди поз’їжджай з гірки! Йдемо на гойдалки! А давай м’яч покидаємо! А ось йдемо помалюємо крейдою! Та що ти стоїш без діла, давай, хапай самокат!»

Звідки у неї ініціатива візьметься, якщо її зі сторони постійно перемикають, якщо вона навіть не встигає зрозуміти, подобається їй заняття чи ні?

Так ось: грає – не чіпайте.

А якщо просто лежить і ногою махає – теж. Нехай полежить. Звичайно, страшно і жахливо, що вона цілих півгодини не буде пускати бульбашки, робити логопедичні вправи, малювати, вчити букви або освоювати різноманітні рольові моделі поведінки в рамках гри з ляльками і звірятками, але… Але нехай вчиться сама шукати собі заняття, це потім в майбутньому сильно стане в нагоді.

Ось подивіться на дитину, яка зайнята нібито якоюсь безглуздою нісенітницею, прикиньте чи не небезпечна вона, і ловіть момент – займайтеся, чим хочете, поки вашої уваги не вимагають. А вже потім і на корисне можна перемикатися. І краще, коли до цього готові всі учасники процесу.

Не я придумала. Але працює «на ура».

Фото заголовку
За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама
реклама