Михайло Лабковський: Встати, обтруситися і йти вперед

© tuxboard.com

Скільки людей не живуть, а існують. Вони весь час зайняті тим, що «роблять справи». Треба сходити на роботу, приготувати вечерю, відмітитися з друзями в кафе…

Все йде ніби за графіком, розмірено і прямолінійно. У них, звичайно ж, є мрії. Одні мріють про великі гроші, інші фантазують про те, щоб виїхати кудись подалі, де сонце і морський вітер, і більше не проживати свій день бабака. І проблема в тому, що ці люди щасливі тільки в своїх глибоких думах. А всі їх щоденні вчинки ніякого задоволення не приносять.

Чому? Зараз я вам дещо розповім.

У XX столітті американські вчені провели жорстокий експеримент.

Вони посадили собаку в клітку, щільно зачинили двері і почали бити її струмом. Собака гавкала, скавуліла, скреблась до прутів, кидалася по клітці, але в одну прекрасну мить вона просто лягла на підлогу. Собака здалася і припинила боротися. Сподівалася, що завдяки якимось іншим зусиллям катування закінчаться. Тоді вчені відкрили клітку і продовжили бити собаку струмом. І що ви думаєте? Собака продовжила лежати…

Цей експеримент породив нове поняття в психології – синдром вивченої безпорадності. Коли людині з дитинства забороняють показати себе, коли її вчать, як уникати поразок, а не, як йти вперед, коли вона вступає до ВНЗ лише з міркувань «щоб не загриміти в армію і, щоб конкурс був меншим», вибирає роботу, де мало вимагають і більше платять, вона стає саме тією піддослідною собачкою.

Якщо батьки вчать нас з дитинства фразі «навіть не берись», ми не тільки здаємося, але і починаємо по-іншому ставиться до своїх невдач. Одна невдала спроба – і ми одразу ж здаємося. Тому, що з дитинства засвоїли: «тихіше їдеш – далі будеш».

Ви знаєте, багато хто думає, що труднощі загартовують характер і роблять його сильнішим. На жаль, це працює тільки в тому випадку, якщо ви не опиняєтеся в положенні собаки з експерименту.

Труднощі повинні бути для вас –  не бідою і біллю, а підкинутою життям головоломкою, яку вам належить азартно, творчо вирішити.

Пам’ятайте одну просту річ: коли важко, боляче, страшно, неприємно, з цим не треба миритися. Дверцята завжди відкриті, з незвички ви її просто не помічаєте.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: