Ми залишаємося в тому віці, в якому нас “недолюбили”

У дорослому світі потрібно:

  • брати на себе відповідальність за своє життя, а іноді – за життя інших;
  • робити вибір, іноді в непростих ситуаціях;
  • ризикувати;
  • конкурувати;
  • багато працювати, щоби досягати чогось;
  • брати самому, а не чекати, що дадуть інші.

Малейчук Геннадій Іванович

Я часто зустрічаюся з людьми, яким по 20, 30, 40 років, але це зовні. А там, всередині вони начебто залишилися в далекому дитинстві й досі чекають любові, яку тоді не отримали. І залишаються там до тих пір, поки самостійно не навчаться знаходити задоволення в собі.

Ми залишаємося в тому віці, в якому нас “недолюбили”.

У кожному віці свої потреби, а отже турбота і любов батьків з кожним роком мають свої особливості.

Відразу після народження починає формуватися довіра, тому любов для дитини полягає в чуйній турботі матері про її потреби. Якщо в цьому віці мама була ненадійною, відштовхувала дитину і т.д., то це може сформувати підозрілість і побоювання за своє благополуччя.

У дорослому житті з такими людьми важко встановити контакт, у стосунках вони часто піддають партнера випробуванням і перевіркам на довіру. У близьких стосунках можуть відчувати себе беззахисними і вразливими.

Трохи пізніше, в 2-3 роки, дитина вчиться бути автономною і розвиває самоконтроль. Якщо батьки перешкоджають розвитку в цих напрямках, наприклад, нетерпляче і наполегливо роблять те, що дитина цілком може зробити сама або, навпаки, очікують дій, які дитина самостійно зробити не в змозі – формується почуття сорому. А якщо батьки постійно надмірно опікують дитину і, тим самим, залишаються глухими до її справжніх потреб, у малюка виникає сумнів у його здатності контролювати навколишній світ і володіти собою.

Вже будучи дорослими, такі люди замість того, щоби бути впевненими, думають, що інші пильно їх розглядають і ставляться до них з підозрою і несхваленням. Також у них можуть бути присутні симптоми обсесивно-компульсивного розладу або параноїдальний страх переслідування.

Любов для дитини у віці 3-6 років полягає у заохоченні до самостійних дій, у підтримці ініціативи, у визнанні права на допитливість і творчість. Якщо батьки в цей період не дозволяють дитині діяти самостійно, надмірно карають у відповідь на її потреби, розвивається відчуття провини.

І тоді в дорослому житті таким “великим дітям” не вистачає цілеспрямованості та рішучості, щоб ставити перед собою реальні цілі та досягати їх. Крім того, постійне почуття провини може стати причиною пасивності, імпотенції або фригідності, а також психопатичної поведінки.

У шкільному віці в дітей формується працьовитість. Якщо в цей період сумніваються у здібностях дитини або в статусі серед однолітків, це може відбити бажання навчатися далі, а також може викликати почуття неповноцінності, яке в подальшому вб’є впевненість у своїй здатності ефективно функціонувати та існувати у світі.

Якщо діти сприймають шкільні досягнення та роботу як єдиний критерій, за яким про них судять інші, у дорослому житті вони можуть стати “робочою силою” у встановленій суспільством рольовій ієрархії.

Я пропоную простягнути руку допомоги своїй внутрішній дитині та допомогти їй вирости. Для цього знайдіть свою дитячу фотографію або просто уявіть дитину, яка живе всередині вас. Скільки їй років? Як вона виглядає? Про що думає? Хто поруч? Що її турбує?..

Поговоріть з нею…

Візьміть аркуш паперу і два олівці різного кольору: один в праву руку, інший – в ліву. Якщо ви правша, то правою рукою пишіть від імені себе-дорослого, а лівою – від вашої внутрішньої дитини. Якщо ви лівша, то навпаки.

У діалозі тільки ви і ваша внутрішня дитина. Хто з вас перший піде на контакт? З чого ви почнете ваше спілкування? Відповіді, отримані на ваші запитання, можуть бути для вас несподіваними.

Тепер, коли ви знайшли дитину й почали з нею розмову, настав час відновити з нею саме ті необхідні їй взаємини. Спілкуйтеся з малюком всередині стільки, скільки йому захочеться. Запитаєте, чого йому не вистачає. Дайте йому те, що він просить. Назвіть його ім’я, скажіть теплі, добрі слова, висловіть йому свою любов. Порадьте йому щось.

Будьте йому таким батьком чи матір’ю, які вам потрібні були тоді.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: