Мама 8 дітей розповіла, як їй вдається справлятися з ними без нервів і криків

6

Олеся Ліхунова — відома багатодітна мама, автор щоденника «Хочеш, я буду твоєю мамою?» У них з чоловіком 8 дітей: кровні Маша, Тимур і новонароджений Савва, а також прийомні Галя, Кирило, Ніна, Вадим і Христина. Олеся і Олександр не роблять відмінностей між дітьми і виховують всіх в рівності і любові.

А численні підписники Олесі в соцмережах задаються питанням: як вона справляється з такою кількістю дітей? Мама вісьмох чесно відповіла на нього у своєму пості і розібрала на конкретних прикладах. Деякі методи виховання можуть не сподобатися. Але вони дійсно працюють.

реклама

Тутка захоплюється мужністю і красою Олесі і розповідає про деякі її методи виховання.

Є чіткі правила поведінки та наслідки їх порушення

Працює це так:

  1. Правила чіткі і зрозумілі, обговорюються заздалегідь і діють незалежно від вихідних, свят, приїзду гостей тощо.
  2. Покарання за порушення правил теж обговорюється заздалегідь і наздоганяє порушника автоматично.
  3. Це означає, що я не попереджаю по сто раз, максимум один.
  4. Покарання не можна перенести на інший час, пом’якшити або якось змінити.
  5. Тому мені не треба нервувати, придумувати на ходу, як покарати дитину і сумніватися, чи я не погарячкувала.
  6. Моя справа тільки простежити, щоб покарання було виконане. Спокійно, без нервів і докорів сумління.
5-річна Христина.

Діє обумовлена система покарань

Всі діти знають, що порушення правил несе за собою наслідки. Що це справедливо і неминуче.

  1. Молодші найчастіше караються сидінням на спеціальному стільці. Він стоїть у передпокої і називається «покаральний». Час на таймері виставляється за кількістю років. Якщо дитина грається в куті, я роблю попередження і збільшую час.
  2. Старші караються позбавленням чогось (десерту або перегляду телевізора) або обмеженням пересування (всі ігри в межах своєї кімнати або пропуск прогулянки).

Наприклад:

  • Христина залізла в ящик Вадимового комода й без дозволу взяла звідти збільшувальне скло. Я кажу, що брати чужі речі не можна, прошу скло повернути на місце і відправляю Христинку на покаральний стілець на 5 хвилин, заводжу таймер. Таймер продзвенів — дитина вільна.
  • Вадим, проходячи повз кота, який п’є з миски, ляснув його рукою по спині. Котиків ображати заборонено. На стілець на 6 хвилин.
  • Старші грають в «Монополію». У якийсь момент Кирило починає кричати, тому що йому не щастить і він програє. Попереджаю. Кирило знову обурюється, свариться з усіма, кидає в гру фішками. Вирушає у свою кімнату на годину, щоб заспокоїтися.
  • Марія полінувалася зробити домашнє завдання з французької і репетитор витратив час заняття на його розбір. Гуляти ввечері не йде.
10-річний Кирило.

В сім’ї заведена конкретна послідовність дій

У нас заведена певна послідовність дій, яка суворо дотримується і тому полегшує мені життя.

  • Наприклад, я не приношу обід, якщо в кімнаті не прибрано після гри і стіл не підготовлений.

За 15 хвилин до того, як розносити тарілки, я попереджаю і старших, і молодших, що скоро обід. В кімнаті дівчаток діти прибирають всі папірці і фломастери з підлоги, протирають стіл, складають на місця книги, ігри та інші речі. В кімнаті хлопчиків молодші збирають весь конструктор та іграшки з підлоги в ящики, розставляють стільці на місця. Я перевіряю. Якщо все ідеально — приношу обід. Якщо ні, то не принесу нізащо.

6-річний Вадим.

Без гумору у вихованні нікуди

А взагалі, я намагаюся не нервувати через дрібниці і виховувати з гумором.

Наприклад:

  • Приношу Вадиму вечерю, а він починає кричати, що не хоче їсти таке гаряче. Мовчки беру кашу, приношу на тарілці заморожені млинці з морозилки. Вадим з подивом: «Ой, що це?» Я: «Ти не хочеш гаряче — отримуй холодне!» Вадим: «Ну гаразд, гаразд, я хочу гаряче!»
  • Відкриваю комод Галинки, щоб дістати гумку для волосся, і помічаю, що в ящику фантики від цукерок, брудні серветки. Запам’ятовую. Після обіду приношу дітям банани, розкриваю один Христині і шкірку кидаю в ящик Галининого комода: «Діти, тепер на кухню необов’язково відносити сміття, можна кидати сюди! Дуже зручно!». Через півгодини в ящику вже ідеальний порядок.
  • Якщо у Вадима щось не виходить, він починає битися до підлоги, психувати, кричати і плакати. Нещодавно я сказала, що раз він такий маленький, що при кожній невдачі плаче, то у мене є вірний засіб: пустушка і памперс. Вадим зареготав, але кричати перестав. Тепер, якщо що, я з’являюся в дверях, помахуючи памперсом і пустушкою, то Вадим швидко приходить в себе, сміється і каже: «Ну все, все, не буду!»
11-річна Галя.

Чому важливо, щоб діти дотримувалися правил?

Я впевнена, що звичка суворо дотримуватись простих правил залишиться з дитиною, коли вона подорослішає. І вона не стане перебігати дорогу в недозволеному місці, не залишить брудний посуд з вечора на ранок і зможе встояти перед третім шматком торта.

14-річна Маша.

Чому такі прості правила не працюють в інших батьків?

Насамперед, батьки самі повинні бути дисциплінованими, подавати дітям приклад і дотримуватися правил. В житті ж багато батьків дають послаблення і собі, і дітям. Ось кілька найпоширеніших причин, чому правила не працюють:

  1. Буває, правило змінюють несподівано, і те, що зазвичай не можна, раптом за хорошу поведінку або, коли мати (батько) сильно зайнятий, дозволяється.
  2. То попереджають двісті разів, але не карають.
  3. То карають, але не доводять до кінця, а пробачають через співчуття.
  4. Чи виправдовуються тим, що у них така унікальна дитина, яка не піддається звичайним покаранням. В результаті дитина маніпулює батьками, не сприймає їх слова всерйоз.
9-річна Ніна.

Про значення батьківського авторитету

Мій авторитет не повинен викликати ні в кого з дітей сумнівів, інакше почнеться хаос.

Кожна дитина повинна знати, що у неї є головний дорослий, який приймає остаточні рішення, який твердо знає, як правильно, який захистить, заспокоїть, направить. Тоді дитина може залишатися дитиною і спокійно грати, і розвиватися, адже все під контролем. Коли дорослий — головний і впевнений у собі, дітям добре.

Від чого залежить обстановка в сім’ї

Коли я починаю сухо розповідати про наші порядки, деякі думають, що у нас вдома панує військова атмосфера, діти сидять тихо і бояться зайвий раз пискнути, а дорослі клацають зубами. Нічого подібного! Саме тому, що все чітко і ясно й у нас спокійна обстановка в сім’ї. Діти ласкаві, а батьки веселі.

10-річний Тимур і Сава.

Головне — чути одне одного

Звичайно, іноді бувають нестандартні ситуації, коли я вибухаю, сварюся, довго і гаряче пояснюю, чому так робити чи це говорити було не можна. Навіть ображаюся, буває. Але таке за минулий рік траплялося досить рідко.

Все тече, все змінюється, звичайно, будуть ще вікові якісь кризи у дітей. Але якщо ми з дітьми чуємо одне одного, то не сумніваюся, що ми з усім впораємося, все переживемо.

А ви згодні з Олесею? Які методи виховання ви б могли перейняти? А які неприйнятні для вашої сім’ї? Розкажіть в коментарях.

За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама
реклама