Кожен новий етап нашого життя оплачується

«Будь-який перехід на новий етап оплачується кризою. Так чи інакше. Самобутність оплачується соромом. Вихід з співзалежності оплачують розривом. Народження оплачується болем. Близькість оплачують компромісами. Свободу – самотністю. І так далі.

Якщо людина затрималася в ролі, яка себе вже вичерпала, вона починає потихеньку сповзати до емоційного банкрутства. У неї вже немає сил, ні мотивів, ні інтересу. Таких людей навколо безліч. Матері розмовляють з підлітками як з двохрічними. Директора, які плюють на звіти. Тридцятирічні німфетки. Вічні студенти, добропорядні чоловіки, правдоруби з голою дупою і ще купа персонажів.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Чим довше затримуєшся у вичерпаній ролі, тим більше стаєш персонажем, всі репліки якого передбачувані, а кроки прописані. Директори банкрутують, німфетки спокушають, матусі звинувачують і так далі.

Що тут ще скажеш? Треба врешті-решт підвести мораль, але в цьому немає правди, коли твоя власна криза стоїть перед носом як велике темноводне озеро, в яке потрібно пірнути цілком, не знаючи, чи вистачить тобі повітря. Бути готовим потонути, так і не торкнувшись дна. Або пробити його власною головою, вийшовши з іншого боку. Бути готовим до своєї неготовності.

У людей, що входять в кризу, є ілюзія, що вони зможуть зберегти життя незмінним. Ті ж зв’язки, те ж обличчя, той же рівень. Але криза — це завжди зміни. В першу чергу того, що складніше всього змінювати. Інакше вона не була б кризою.

Рано чи пізно у неї доведеться увійти. Зволікаючи на березі, ви все одно платите своїм часом, силами, і, зрештою, життям. Так або інакше».

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close