Чому нам так важко? І хто в цьому винен?

© sunny7.ua

Поговоримо? Мене звати Інна. Я знаю дуже багато історій. І всі вони з реального життя. Як у тебе і в мене, за цим маленьким голубим екраном. Сьогодні в мене є одна думка про наше життя. Про реальне життя. Я розповім тобі, бо це буває зі мною, напевно з тобою і багатьма нашими знайомими. А якщо стане цікаво ми зможемо говорити про багато інших думок, радощів, переживань і навіть страхів. Я буду чесною. А це сьогодні рідкість. Тож.

Сьогодні про реальність і стосунки в цій реальності.

Знаєш, стосунки- це завжди робота. Маючи свій невеликий досвід, бачу, що можливо змінити ВСЕ. Себе, свого чоловіка, свій характер, свій шлюб чи стосунки в сім’ї. Багато разів нам хочеться ідеальної картинки з кіно, але це лише кіно.. це не правда. Це не твоя картинка, твоя може бути набагато кращою. Сьогодні, на жаль ми спостерігаємо якусь деградацію в людських стосунках… Вони стають все важчими і коротшими. Це відбувається всюди, у світі, у твоїй країні, в твоєму домі. «Найкращий друг» – інтернет, краде нашу свободу день за днем, хвилину за хвилиною. І коли наше серце підключено до цього «штучного апарату», а очі засліплені голубизною екранів, то всі реальні люди, які навколо, раптом стають сірими і не цікавими. І ті декілька хвилин, при зустрічі, за кавою, ми не випускаємо телефону з рук, а наші теми розмов все більше зводяться до того, що ми побачили в інтернеті. До чого я веду? Та по суті до всього. До коріння. Причини. Чому ми нещасливі…у сім’ї, дружбі, любові, на роботі, суспільстві?

Ні, ти не подумай, я зовсім не противник інтернету. Я ж тут. Я лиш хочу сказати – що це не реальний світ, це віртуальна реальність. Що справжня любов, щастя і люди – тут, поруч з тобою, не у твоєму телефоні. Хочу сказати що 80%, а може й більше інформації в неті та телевізорі це брехня і обман, або як це зараз красиво називають «маркетинг». І тому, навіть, коли ми вже самі отримуємо цей досвід, обпікаємось, нам боляче, ми щось втрачаємо…все одно залишаємось в цій сітці…вже так важко злізти з цієї «блакитної голки». Заклеївши пластир, шкутильгаючи, знов поринаємо в світ інтернету, шукати свого щастя. Та цей голод, ніколи не вгамувати. Чим довший шлях, чим більше покупок, мантр, курсів і тестів про щасливе майбутнє тим голоднішими і нещасливішими ми стаємо. Сьогодні я писала цей текст ручкою на папері. Я тут. Вдома, поруч зі своїм чоловіком та котом(познайомлю вас пізніше). На дворі сніг. У мене померла бабуся цього тижня. У нас майже закінчились гроші. Але я тут. У своїй реальності. Це не страшно і не смертельно. Я знаю, що і це мине. І знаю чому. Цікаво? Повертайся і ти.

Фото заголовку
За матеріалами

 

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: