Чому ми так довго пам’ятаємо образи і не можемо забути своїх кривдників?

© sohu.com

Що таке образа?

Словник подає таке визначення:

«Сум, який був спричинений несправедливо, наруга, а також всі почуття, що викликані цим жестом».

Тобто, якщо ми ображені – ми засмучені, відчуваємо печаль та весь спектр почуттів після цього вчинку.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

А що їх викликало… і тут логіка заводить нас у глухий кут.

Дівчина ображається, коли отримала від хлопця не букет квітів при зустрічі, а лише одну квітку; працівник ображається тоді, коли керівництво не удостоїло його премії; дитина ображається на маму тоді, коли вона покарає його за погану поведінку.

Ніби все закономірно – всі головні герої ситуацій засмучені або ображені зовнішніми факторами і саме вони викликали всі почуття, що відчуває скривджений зараз, і ті, що будуть потім – протягом тижня, місяця, може, і всього життя.

Але спробуйте пробачити людину, яка вас образила.

Хлопець подарує букет зі ще більшої кількості квітів, начальники оплатять ще кілька оплачуваних вихідних, мама закриє очі на пустощі малюка.

Ніби і відбувся акт загладжування провини перед ображеною людиною, однак у наступній суперечливій ситуації між цими суб’єктами ображена особа почне апелювати до старих або давніх образ – згадувати про квітку/премію, а діти пригадуватимуть батьківські покарання до зрілого віку.

Чому рана, котру залікували та обробили, далі кровить?

Все дуже просто – справа в ображеній особі.

Якщо дівчина б не очікувала букета – вона б зраділа квіточці, а навіть простій зустрічі з коханою людиною.

Якби працівник не очікував премії – він би не мав претензій до своїх шефів.

Якщо би дитина не сподівалася, що мама її не покарає – вона би з розумінням його сприйняла або навіть би не спричинилась до нього.

Проблема ображеної особи в тому, що вони дозволяють собі ображатися на інших осіб і найчастіше це – прояв невербальної вимоги уваги щодо себе.

Образа – це несправедливий крах наших надій стосовно інших. Але ж наші очікування і ми відповідаємо за те, що вони не виправдані.

Ось чому образу так важко забути – ми самі себе не можемо пробачити, а продовжуємо звинувачувати інших у тому, що вони погано до нас віднеслися через наші власні невиправдані очікування.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: