«Бідні» і «багаті» в дитячому колективі

Діти починають відзначати речі, що характеризують матеріальне становище їхніх однолітків вже з чотирьох років. Але питання майнової нерівності в дитячому садочку стоїть ще не так гостро як в школі.

З початком шкільного навчання вже видно різницю: шкільне приладдя, одяг, походи в театри з класом, екскурсії, шкільні свята – збір грошей на потреби класу вимагають чимало грошових вкладень. Діти, батьки яких ледь справляються з такими витратами, бідні діти, часто відчувають себе некомфортно, комплексують. Багато чого залежить від класного керівника, часто його докори з приводу того, що не здаються гроші на класні потреби можуть боляче ранити дитину. Щоб дитина володіла психологічним захистом, внутрішньою силою, необхідно з раннього дитинства виховувати в ній духовність, віру в себе, як би ідеалістично це не звучало.

Людина, яка занадто націлена на матеріальне, оцінює людей за матеріальним статком і надто боїться втратити те, що має. Діти дивляться на батьків і, якщо бачать, що ті схиляються перед багатством, ставлячи на перше місце матеріальний добробут, то і самі діти рано чи пізно починають міряти всіх такою же міркою.

Тому дитину ще до школи треба налаштовувати на справжні цінності, щоб вона не заздрила однокласникові з дорогим планшетом або телефоном і не засмучувалася, якщо ви не можете купити їй таке саме. Школяру говорити про те, що все це – нісенітниця, а головне – добре вчитися, вже пізно. Спробуйте пояснити, що модний гаджет нікого ще не зробив кращим, добрішими, сильнішим, розумнішим. Якщо ж власник гаджета багата дитина, яка ще й хвалиться цією річчю або крутою машиною тата, або дорогими подорожами, то йому має бути соромно, оскільки в класі вчаться бідні діти, чиїм батькам це не по кишені.

Часто батьки з останніх сил намагаються, щоб не засмучувати дитину, купути їй і дорогий телефон, і супермодний одяг. Але проблеми у дітей бідних батьків чомусь не зникають. Адже, на модний гаджет знайдеться ще модніший і кінця-краю цьому не має.

Нікого і ніколи гроші і модні речі не зробили щасливими. Історично це розуміли багаті і відомі люди. Вони знали, що тим, кому багато дається,  то з них багато й береться. Недарма в інститутах для шляхетних дівчат колись панували правила, які зараз вражають своєю суворістю. Вихованки, дівчатка з дуже багатих сімей, жили там до такої степені скромно, що зараз це викликає жаль у сучасних дослідників-істориків. У дівчаток був дуже скромний раціон, особливо під час посту, сувора форма і зачіски, спартанський спосіб життя. У класах завжди вивішене правило: ніколи не будьте без діла та нікому не робіть зла. Шляхетних хлопчиків з раннього дитинства привчали до фізичних навантажень, виховуючи витривалість і силу духу. Сміливість, відвага, вміння володіти собою, перемагати відчай і біль вважалися необхідними якостями для шляхетної людини. Дітям докладно роз’яснювалося, що таке добро, а що таке зло, що можна робити, а що не можна ні за яких обставин.

Знання для людини дуже важливі, але вони не можуть стати гарантами морально-етичних норм людини. Речі лише здатні зробити життя зручніше і комфортніше. А що являє собою їхній власник? Він може бути дуже хорошою, працелюбною людиною, а може бути нечесним і хвалькуватим. Діти багатих батьків або  не випинають своє становище, ведуть себе скромно або показують свою перевагу над іншими дітьми. Дитині треба пояснювати, що коли людина хвалиться багатством,  бо їй більше нема чим пишатися. Розпитайте дитину, хто, на її думку, в класі найрозумніший, найдобріший, найсильніший, найсправедливіший, найвеселіший. Вона вам розповість. А потім запитаєте, хто, на її думку, найбагатша дитина. І спостерігайте за реакцією. Якщо вона говорить про такого «багача» із захопленням, запитайте, якими ще якостями він володіє, як він вчиться, яка людина. Чи є в ньому щось ще, крім посад його батьків, чим можна захоплюватися. Всі ситуації треба обговорювати і прищеплювати дитині безкорисливість і великодушність. З раннього дитинства у дитини треба розвивати незалежність суджень, наполегливість у досягненні мети, стійкість, розповідати про реальні цінності і реальне життя. Розвивати уміння володіти собою і не піддаватися на провокації. Тільки тоді, незалежно від матеріального становища сім’ї, вона зможе залишитися собою в будь-якому колективі і не давати собою маніпулювати.

І, звичайно, батькам не потрібно постійно нарікати: «Ми бідні, ми не можемо собі цього дозволити». Краще подумати разом, яким чином ми зможемо собі це дозволити. Треба намагатися шукати рішення, зробити бідність мотивацією для досягнення цілей, а не причиною депресії й озлобленості. Пояснювати дитині, що її знання, навички, хороші манери, вміння спілкуватися з людьми – це найголовніший її капітал.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: