8 речей, для яких ви занадто старі

© esteticazen.com

Люди бояться старіти, сумують про молодість, що неминуче йде. І в чомусь вони праві. Вік забирає у нас багато: дитячу наївність, юнацьку стрункість, гладку пружну шкіру, насичений колір волосся. Але разом з тим вік і багато дає, важливо лише побачити ці бонуси.

Є речі, для яких з віком ми стаємо занадто старі. А значить, ці речі треба відкинути, як одяг, який вже не за розміром. Саме це дозволить відчути справжню свободу.

Я витратила дуже багато часу на ненависть до себе. Турбувалася про кожну сиву волосину і кожну нову зморшку. Але тепер мені подобається старіти. Я прийняла себе такою, яка я є. І це робить мене щасливою.

З віком ми стаємо занадто старі, щоб…

1. Тримати свою думку при собі

Особливо, коли стикаєшся з очевидною несправедливістю. В юності люди нерідко бояться виступити в свій або чиїсь захист. Кажуть собі: «Краще помовч, не нагнітай» або «А раптом мене неправильно зрозуміють, вважатимуть смішним?» Ні, звичайно, бували часи, коли я обурювалася і вимагала справедливості. Але при цьому я завжди захищала когось іншого. Не себе. Тепер з цим покінчено.

Якщо до мене хтось поставиться погано, нахамить, подивиться на мене як на порожнє місце, я не буду мовчати. Я не буду терпіти і боятись здатися смішною. Хамів необхідно ставити на місце.

2. Турбуватися, що подумають ті, які нас оточують

Сьогодні ми з чоловіком снідали в крутому кафе. А потім ходили по магазинах. Моє волосся виглядало б добре, якби перед виходом я не виявила, що у мене закінчився сухий шампунь. А коли я дістала джинси, в яких планувала відправитися на сніданок, з’ясувалося, що їх варто було б випрати ще три роки тому (джинси адже ніколи не брудняться, правда?).

У мене стався напад паніки: ні, я не можу виходити в світ у такому вигляді! Що про мене, таку нечупару, подумають люди?

Але раптом я зрозуміла, що думка людей про мене нітрохи не змінить божественний смак того омлету з беконом і авокадо, який чекає мене в кафе.

Тим більше, що я йду в кафе разом з коханим чоловіком, який бачив мене з немитою головою і все ж таки запросив поснідати разом. А раз так, то не плювати мені на думку абсолютно незнайомих людей за сусіднім столиком?

3. Соромитися своїх бажань

«Маленькі ганебні слабкості» — як звучить-то, а? З роками розумієш, що це ніякі не слабкості, а цілком гідні поваги бажання і захоплення.

Я більше не хочу соромитися того, що мені подобається Леді Гага. Чому мені має бути ніяково за любов до читання бульварних романів або перегляду популярних телешоу? Це ті речі, які мені подобаються і які я можу собі дозволити. Зараз я із задоволенням переглядаю «Ходячих мерців». Тому що там Деріл.

4. Носити незручне взуття

«Зате гарно!» — більше не аргумент. Взуття повинно бути комфортним і берегти мої ноги. Я їх люблю і хочу, щоб їм було зручно. Так, шкарпетки під босоніжки теж не проблема. Мені важливіше, щоб взуття не натерло мені шкіру на ступнях, ніж ображене естетичне почуття якогось випадкового зустрічного.

5. Вибачатися за безлад у домі

Це мій дім і, якщо в цей момент я не відчуваю в собі таланту прибиральниці, це не ваша турбота. Крім того, у бардаку є цілком обґрунтована причина: я творча натура, а не якийсь педант, схиблений на чистоті. По-моєму, це скоріше предмет гордості, а не привід для вибачень.

6. Колекціонувати зайві або непотрібні речі

Раніше я намагалася не викидати зламану техніку або зношений одяг. Думала: «А раптом знадобиться? А раптом я можу це використати?» Все, тепер з подібними думками покінчено.

Якщо я не впевнена, чи мені потрібна конкретна річ, вона відправляється на смітник.

Залишилося менше двох років до того, як мої діти закінчать школу і вирушать в коледж. Моя мета — за цей час звільнити будинок принаймні від половини речей, які захаращують його.

7. Витрачати час на неприємних людей

Раніше я кожен робочий день ходила на обід у компанії кількох своїх колег. Тому що «так прийнято». Мені ці люди не те, щоб подобалися: у нас були різні інтереси, нам практично немає про що розмовляти.

В один із днів я поглянула на них ніби зі сторони (вони сперечалися чи то про політику, чи то про спорт, чи то про якийсь робочий проект, який мене абсолютно не стосувався) і почула зовсім виразний голос у своїй голові: «Боже, що я тут роблю?» З того дня я перестала з ними обідати.

Життя надто коротке, щоб витрачати його на спілкування, яке не приносить жодного задоволення.

8. Шукати в кожному хороше

Ні, я оптиміст. Я абсолютно точно знаю: людина може виглядати абсолютним дурнем, але, якщо заглибитися, в ній все ж таки можна знайти щось хороше. Ось тільки навіщо мені в неї заглиблюватися? Навіщо мені витрачати на це свій час?

Люди вільні робити свій вибір. Якщо людина вибирає здаватися нестерпною — що ж, це її рішення і її проблеми. Я більше не відчуваю себе зобов’язаною шукати в ній якийсь позитив. Я просто хочу віддалитися від такої людини так швидко і так далеко, наскільки це можливо.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close