8 пасток, які влаштовує нам власний мозок

Кажуть, що скільки людей — стільки й думок. Насправді ж все трохи інакше, і багато наших дій та думок досить схожі. Психологи знають, що причина в нашій власній свідомості, яка диктує ту чи іншу поведінку.

Тутка розповість вам про декілька психологічних ефектів, які змушують нас робити ті або інші вчинки.

«Світ розділений на хороше і погане»

«Все в світі ділиться тільки на чорне і біле, ніяких напівтонів на існує, і день за днем все стає тільки гірше». Якщо така думка відвідує вас все частіше, значить, ви стали заручником чорно-білого мислення.

Ми починаємо оцінювати ситуації або чиїсь вчинки тільки з допомогою двох категорій: хороше і погане. Наприклад, студент, чия курсова робота була «завалена» викладачем, починає вважати його людиною, негативно налаштованою до нього самого. При цьому студент не приймає до уваги позитивні оцінки його попередніх робіт і переносить ставлення викладача до «заваленої» курсової на ставлення до себе.

«Скажи мені, хто ти за фахом, і я скажу, який ти»

Часто ми переносимо знання про представників тієї чи іншої професії на ставлення до конкретної людини.

Наприклад, нам представляють лікаря з Англії. В нашій голові є два стереотипи: всі англійці люблять чай, а у всіх лікарів у світі огидний почерк. Отже, перед нами любитель чаю, якого навряд чи варто просити записувати важливу інформацію. Ефект посилюється, якщо раніше нам доводилося зустрічати англійців, які п’ють одну за одною чашку чаю, або лікарів з нерозбірливим почерком.

«Я можу змінити хід подій»

У 1975 році американський психолог Еллен Лагнер провела експеримент. Двом групам людей видали лотерейні квитки. У членів першої групи була можливість самим вибрати квиток з декількох запропонованих, а тим, хто перебував у другій, їх видали. Через 2 дні всім випробовуваним було запропоновано обміняти квитки на ті, у яких ймовірність виграшу вище, ніж у раніше виданих. Виявилося, що члени першої групи набагато рідше погоджувалися на обмін, ніби їх особистий вибір мав вплив на виграш або програш в лотерею.

Цей ефект отримав назву ілюзії контролю. Нам здається, що особиста залученість в ту чи іншу подію істотно впливає на її позитивний результат. Здавалося б, ефект досить нешкідливий, проте в руках умілого маніпулятора він дає можливість керувати людьми, домагаючись особистих цілей.

«Він бачить мене наскрізь»

Ми думаємо, що наша здатність розуміти інших, краща, ніж є насправді.

Наприклад, якщо ми говоримо неправду і у нас червоніють кінчики вух, ми припускаємо, що співрозмовник це неодмінно помітить і зловить нас на брехні. Однак, навіть якщо якимось дивом візаві зауважує зміну кольору вух, це зовсім не означає, що він розцінить це як ознаку обману з нашого боку.

«Гороскопи досить точно описують мій характер»

Часто, читаючи гороскоп нашого знаку зодіаку, ми знаходимо в ньому точний опис себе. Насправді ж всі характеристики, виписані в гороскопі, однаково підходять всім і однаково нікому не підходять з однієї простої причини: в них немає нічого конкретного. Цей цікавий ефект носить ім’я американського шоумена Барнума, який прославився своїми психологічними маніпуляціями.

«Мені терміново потрібні ці речі»

Мало хто з нас може встояти перед знижкою до 80 % на будь-який товар, особливо, якщо це пропозиція обмежена короткими часовими рамками. Прагнучи швидше отримати річ з неймовірною знижкою, ми не залишаємо собі часу на роздуми і одразу ж купуємо. І лише потім, коли товар вже доставлено додому або на виході з торгового центру, ми не можемо зрозуміти, з якою метою його придбали.

Цей ефект, про який добре знають маркетологи, іменується принципом дефіциту. Згідно з цим принципом, описаним психологом Робертом Чардіні, обмежена пропозиція робить товар більш привабливим. Тобто, чим складніше отримати ту чи іншу річ, тим більше цінною і необхідною вона нам здається.

«Мої пояснення ніхто не розуміє»

Нам складно зрозуміти і прийняти, що хтось може не знати очевидних для нас самих речей.

На підтвердження цього було проведено експеримент. Першій групі було дане завдання відтворити з допомогою стуку 120 дуже відомих мелодій, а другий — вгадати їх. Перед тим як приступити до експерименту, у виконавців запитали, скільком слухачам вдасться дізнатися мелодію. Практично всі припустили відповіді на рівні 50 %; однак, вгадати композицію вдалося тільки кожному 40-му слухачу, тобто 2,5 %.

«Мені це нічого не коштуватиме»

Один із найцікавіших феноменів, часто використовується досвідченими продавцями, носить назву «нога в дверях». Суть його полягає в тому, що людина, яка погодилася виконати невелике прохання, згодом погоджується виконувати все більш і більш обтяжливі вимоги. Так, наприклад, якщо колега по роботі одного разу попросив оформити за нього якийсь документ, і ми погодилися, швидше за все, нам доведеться виконувати подібні прохання все частіше і частіше.

Пояснити це досить просто: людина, яка погодилася на невеликі і начебто нічого не значущі послуги, починає відчувати себе соціально значущою і потрібною, що позитивно впливає на її самооцінку. Прагнучи зберегти це відчуття, ми погоджуємося виконувати все більш «вагомі» прохання.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: