7 речей, які можна дізнатися про людину в подорожі

Недарма Марк Твен казав: «Я зрозумів, що найкращий спосіб дізнатися, чи подобається тобі людина чи ні, — це поїхати з нею подорожувати», адже кожна подорож — це життя в мініатюрі. Тільки без рамок і обмежень.

Тутка впевнений, що серед наших читачів є безліч мандрівників, тому ми склали список того, що можна дізнатися про людину під час поїздки. Можливо, ви зможете доповнити?

Стрес — це перше, з чим люди стикаються при виході з зони комфорту (тобто з рідного міста). І те, як людина реагує на дискомфорт, багато що може про неї розповісти.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Буває, що ненавмисно вийшовши не на тій станції метро в Парижі, людина вже починає сприймати це як критичну ситуацію, втрачати надію і молитися. А хтось буде радіти, що він загубився в шанхайському гето або потрапив у заручники до терористів в Уганді, — адже це ж пригоди!

Всі глибинні життєві правила, змішані з інстинктами, в таких ситуаціях виходять назовні, і можна зрозуміти, як людина буде вести себе в складних ситуаціях в подальшому житті.

Навіть одна компанія, яка дружно зібралася, наприклад, у Амстердам, може феєрично розпастися, коли виявиться, що всі їхали в це місто за різними речами: хтось заради Ван Гога, хтось планував гашишне турне, хтось заради бруківки Кварталу червоних ліхтарів, а хтось хотів бігати по полях з тюльпанами.

А висновки з таких інтересів можна зробити цілком конкретні, недарма середземноморські народи люблять фразу «Скажи мені, як людина відпочиває, і я скажу тобі, хто вона».

Варто визнати, що в житті найчастіше ми обговорюємо побутові, новинні або професійні теми. А в подорожі, коли люди проводять багато часу в одній компанії, спочатку утворюється тематична порожнеча, а далі в хід йдуть глобальні філософські теми. Глобальні філософські теми на тверезу голову — це дуже серйозно. За ними можна судити про думки людини в цілому.

Часто люди видають себе в звичайному житті, м’яко кажучи, не за ту людину. Якби не стверджував ваш друг, що головне в житті — це духовна їжа, в доказ цитуючи Платона через кожні 10 хвилин, якщо у подорожі він насамперед накидається на їжу і шопінг, обходячи прогулянки і музеї, знайте: ця людина далека від духовної їжі.

А якщо ваш знайомий вдома тільки і дбає про гроші і нерухомість, а в поїздці натхненно дивиться на пейзажі — значить, глибоко всередині він все ж таки ідеаліст.

Готовність людини поступатися, уміння знаходити компроміси, здатність працювати в команді, схильність до ризику, хоробрість, шляхетність, вміння знаходити нестандартні рішення — список можна продовжувати вічно. Багато рис людини ви ніде так не дізнаєтеся, як в подорожі.

  • Якщо людина тактовно, але планомірно весь день буде бурчати тому, що на обід їй подали грузинський суп з азербайджанським соусом, то вона і в житті така зануда.
  • Якщо людина буде скандалити з-за цього з офіціантом, то і в житті вона неврівноважена.
  • А якщо людина, отруївшись цим соусом, потрапляє в лікарню, де її грабують, на що вона просто говорить, що всяке буває, — тут вже можна і зовсім засумніватися в її психічній адекватності 🙂

Головне, від чого позбавляється людина в подорожі, — це роль «звичайного себе». Вона не скута очікуваннями і правилами; вона виглядає як хоче, прокидається коли хоче; вона вільна робити дурниці — одним словом, вона вільна. Тільки в момент такої свободи можна побачити людину тією, ким вона є насправді.

  • У нас все було добре, поки ми не поїхали у весільну і одночасно першу спільну подорож в Париж. Там з’ясувалося, що Микола вдома був однією людиною, а як опинився далеко від батьків і в іншій обстановці, ніби підмінили: ми почали сперечатися з будь-якого приводу, ображалися одне на одного, врешті-решт з’ясували, що спочатку хотіли зовсім іншого. Після повернення ми розлучилися.
  • З моєю колишньою найкращою подругою ми перестали спілкуватися досить прозаїчно. Ми поїхали разом у подорож.
  • Моя середньостатистична колега в нашому відрядженні на конференцію в Париж мене просто вразила. Після того, як ця жінка як паркурщик погналася за злодієм, який висмикнув у неї сумку, я поглянув на неї зовсім по-іншому. Здається, в момент, коли вона перестрибнула крамаря на Монмартрі, Купідон встромив у мене стрілу.
  • До нашого туру по Азії я думав одружитися на ній. Але як тільки ми вирушили в подорож, з’ясувалося, що власний макіяж для неї важливіше мого зламаного пальця…

Марк Твен був правий. Вибирайте друзів для подорожей!

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: