5 дитячих запитань, від яких залежать подальші стосунки з батьками

Діти дуже допитливі й своїми запитаннями здатні загнати в глухий кут навіть найдосвідченіших батьків. Але не всі їх «чому?» поверхневі, а від відповідей можуть залежати самооцінка і важливі рішення у майбутньому. Із статті ви дізнаєтеся, що означають складні дитячі запитання і як на них правильно реагувати.

Тутка сподівається, що ця інформація виявиться для вас корисною і допоможе краще зрозуміти власну дитину.

Мамо, я негарна?

Чому дитина про це запитує: Найчастіше це питання дають діти 12 років, адже саме в цьому віці їх починає турбувати власна зовнішність і вони особливо залежні від думки навколишніх. В цей же час з’являються кумири, яких вони прагнуть наслідувати, і бажання поекспериментувати зі своєю зовнішністю: пофарбувати волосся, зробити модну стрижку чи випросити у батьків свою першу косметику.

Як не треба відповідати: Якщо ви зважитеся відмахнутися відповіддю: «Не звертай уваги на те, що говорять інші», то зробите велику помилку і надалі можете не розраховувати на відверті розмови з дитиною.

Як треба відповідати: З’ясуйте, звідки виникли сумніви з приводу зовнішності. Зазвичай діти охоче розповідають, чому вони дали таке запитання, а далі спробуйте вирішити переживання разом:

  • Саме в цьому віці краще познайомити дитину з суб’єктивністю сприйняття. Розкажіть, що на планеті так багато різних людей, що неможливо подобатися абсолютно всім.
  • Нагадайте про тих людей, з якими добре спілкується ваша дитина. Скажіть, що вона гарна не тільки для вас, але і для її друзів.
  • Озвучте переваги дитини (як зовнішні, так і внутрішні): чарівна посмішка, гарні очі, добра душа і т. д.
  • Розкажіть історію зі свого минулого: поділіться тим, що відбувалося з вами в школі, покажіть світлини тих часів, розкажіть, що хвилювало вас тоді й що сталося з цими переживаннями далі.

Тату, чому ти забороняєш мені розмовляти з незнайомими людьми?

Чому дитина про це запитує: вона впевнена, що зможе відрізнити погану людину від доброї за зовнішніми ознаками, і не розуміє, чому батьки так хвилюються.

Як не треба відповідати: «ось вкраде тебе дядечко цей, і ми більше ніколи не побачимося» – не найкращий спосіб пояснити дитині, що не варто довіряти людям, навіть якщо вони не виглядають як маніяки з фільмів жахів. Але і не доходьте до режиму нудного повчання і не переповідайте страшні історії з новин.

Як треба відповідати: діти через свій вік добрі та наївні й не можуть відмовити в допомозі, тому їх легко забрати прямо з-під носа батьків. Розкажіть дитині, що реагувати на прохання не потрібно і якщо іншій людині дійсно потрібна допомога, то її нададуть інші дорослі. Поясніть,  якщо вона проігнорує слова і піде від незнайомця, це не буде свідчити про її невихованість.

А що означає слово …?

Чому дитина про це запитує: дитина навіть із найбільш вихованої сім’ї у певний момент дізнається непристойні слова. Діти проявляють інтерес до всього нового, а ще люблять застосовувати свої знання на практиці, тому намагаються якомога частіше вживати слово, яке вони щойно почули.

Як не треба відповідати: якщо ви накричите на дитину, то єдине, чого досягнете – заниженої самооцінки в майбутньому і тривожності в сьогоденні.

Сміятися над непристойним словом теж не треба, інакше дитина періодично буде вживати його, щоб повеселити вас ще раз, а заодно і всіх ваших друзів, і родичів.

«Підростеш – дізнаєшся», «Іди запитай у мами» – теж не найкращі варіанти. Так ви дасте відчути дитині, що не хочете витрачати на неї свій час, і втратите авторитет як батько.

Як треба відповідати: не з’ясовуйте, де дитина почула непристойне слово, а спокійно поясніть його значення. Скажіть, що є слова, які неприємні людям, і що це виказує погане виховання, а з такою людиною ніхто не захоче спілкуватися. Але враховуйте вік дитини:

  • Діти до 3 років використовують непристойні слова неусвідомлено, найчастіше їм просто подобається, як вони звучать. Найкращий спосіб – не реагувати, тоді малюк дуже швидко його забуде.
  • Діти від 6 років можуть вживати непристойні слова усвідомлено і найчастіше наслідують дорослих хлопців, в цьому випадку варто звернути увагу і поговорити.

Мамо, а чому тобі можна ходити без шапки, а мені не можна?

Чому дитина про це запитує: сюди ж відносяться будь-які запитання «Чому тобі можна, а мені ні?» Потрібно пам’ятати, що батьки є для дитини об’єктами для наслідування, причому як в хороших вчинках, так і в поганих.

Як не треба відповідати: відповідь, яка багатьом першою приходить в голову: «великим можна, а маленьким – не можна». Тим самим ви тільки заохотите прагнення дитини зробити так, як робите ви.

Як треба відповідати: потрібно пояснити дитині, що дорослі теж не завжди правильно поводяться і часто забувають піклуватися про себе. А ще стежте за реакцією – діти часто запитують, коли їм не вистачає спілкування з батьками. Дізнатися це просто: якщо дитина уважно слухає відповіді, отже, їй хочеться більше вашої уваги.

Якщо дитина запитує про свого друга, якому дозволяють трохи більше: «Чому йому можна, а мені ні?», то попросіть вашого малюка пояснити, чому він хоче робити те ж саме, а потім спробуйте знайти компроміс. Наприклад, ви дозволите йому грати в комп’ютерні ігри на певних умовах: уроки повинні бути зроблені, а в кімнаті прибрано. Якщо поведінка дитини стає кращою, то ви можете заохотити її і трохи додати часу для ігор.

Тату, а ти колись робив погано?

Чому дитина про це запитує: нагадуємо, що дитина бачить в батьках приклад для наслідування, і це означає, вона не цікавиться наслідками поганих вчинків, а хоче дізнатися кордони, які може порушити або підготувати до того, що вже зроблено.

Як не треба відповідати: «я ніколи не робив нічого поганого» – брехня, яку не можна говорити дитині. Така відповідь має на увазі, що ви – ідеальний чоловік, в житті якого не було помилок, і кожного разу, коли дитина буде робити щось не так, вона буде відчувати себе невдахою, бо у неї не виходить бути таким, як тато.

Як треба відповідати: якщо дитина дає провокаційне запитання, то найімовірніше вона вже знає на нього відповідь і потрібно дізнатися, до чого вона веде. Наприклад, якщо дитина запитала: «Тату, а ти розбивав колись вікно м’ячем?», то потрібно не розповідати, прикрашаючи, історію з дитинства, а з’ясувати, що сталося. Найчастіше дитина таким чином хоче почути від батька, що і з ним таке бувало, тим самим заздалегідь пом’якшити покарання і почуття провини.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close