Про різницю між добром і злом

— Я вже помер? — запитав чоловік.
— Угу, — кивнув Деміург, не відриваючись від вивчення величезної книги. — Помер. Безумовно.

Людина невпевнено переступила з ноги на ногу.

— І що тепер?

Деміург кинув на нього швидкий погляд і знову втупився в книгу.

— Тепер тобі туди, — він не дивлячись вказав пальцем на непримітні двері. — Або туди,— його палець розвернувся в інший бік, точно такі ж, двері.
— А що там? — поцікавився чоловік.
— Пекло, — відповів Деміург. — Або рай. Відповідно до  ситуації.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропусти найцікавіше

Чоловік постояв у нерішучості, переводячи погляд з одних дверей на інші.

— А-а… а мені в які?
— А ти сам не знаєш? — злегка підняв брову.
— Ну-у, — знітився чоловік. — Куди там мені належить, за моїми діяннями…
—Хм! — Деміург заклав книгу пальцем і нарешті подивився прямо на людину. — За діяннями, значить?
— Ну так, а як же ще?

—Ну добре, добре, — Деміург розкрив книгу ближче до початку і став читати вголос. — Тут написано, що у віці дванадцяти років ти перевів бабусю через дорогу. Було таке?
— Було, — кивнув чоловік.
— Це добрий вчинок чи поганий?
— Добрий, звичайно!
— Зараз подивимося… — Деміург перегорнув сторінку, — через п’ять хвилин цю стареньку на іншій вулиці переїхав трамвай. Якщо б ти не допоміг їй, вони б розминулися і старенька жила б ще років десять. Ну, як?

Чоловік ошелешено закліпав.

— Або ось, — Деміург розкрив книгу в іншому місці. — У віці двадцяти трьох років ти з групою товаришів брав участь у звірячому побитті іншої групи товаришів.
— Вони перші полізли! — підняв голову чоловік.
— У мене тут написано інакше, — заперечив Деміург. — І, до речі, стан алкогольного сп’яніння не є пом’якшуючим фактором. Загалом, ти ні за що ні про що зламав сімнадцятирічному підлітку два пальці і ніс. Це добре чи погано?

Чоловік промовчав.

— Після цього хлопець вже не міг грати на скрипці, адже подавав великі надії. Ти йому занапастив кар’єру.
— Я ненавмисно, — пробубнів чоловік.
— Само собою, — кивнув Деміург. — До речі, хлопчик з дитинства ненавидів цю скрипку. Після вашої зустрічі він вирішив зайнятися боксом, щоб вміти постояти за себе, і з часом став чемпіоном світу. Продовжимо?
Деміург перегорнув ще кілька сторінок.
— Зґвалтування — добре чи погано?
— Але я ж…
— Цей чоловік став чудовим лікарем і врятував сотні життів. Добре чи погано?
— Ну, напевне…
— Серед цих життів було і життя, яке належить маніяку-вбивці. Погано чи добре?
— Але ж…
— А маніяк-вбивця незабаром заріже вагітну жінку, яка могла б стати матір’ю великого вченого! Добре? Погано?
— Але…
— Цей великий учений, якби йому дали народитися, мав винайти бомбу, здатну випалити половину континенту. Погано? Чи добре?
— Але я ж не міг всього цього знати! — вигукнув чоловік.
— Само собою, — погодився. — Або ось, наприклад, на сторінці 246 — ти наступив на метелика!
— А з цього-то що вийшло?!
Деміург мовчки розгорнув книгу до чоловіка і показав пальцем. Чоловік прочитав і волосся заворушилося в нього на голові.
— Який жах, — прошепотів він.
— Але якби ти його не розчавив, сталося б ось це, — Бог показав пальцем на інший абзац. Чоловік глянув і судорожно ковтнув.
— Виходить… я врятував світ?
— Так, чотири рази, — підтвердив Деміург. — Розчавивши метелика, штовхнувши дідуся, зрадивши товариша і вкравши у бабусі гаманець. Кожен раз світ перебував на межі катастрофи, але твоїми стараннями ще «живий».
— А-а… — чоловік на секунду зам’явся. — А ось на межу цієї самої катастрофи… його теж я?..
— Ти, ти, не сумнівайся. Двічі. Коли годував бездомне кошеня і коли врятував потопаючого.
У чоловіка підкосилися коліна і він сів на підлогу.
— Нічого не розумію, — схлипнув він. — Все, що я зробив у своєму житті… чим я пишався і чого соромився… все навпаки, навиворіт, все не те, чим здається!
— Ось тому було б зовсім неправильно судити тебе за справами твоїми, — повчально виголосив Деміург.— Хіба що за намірами… але тут вже ти сам собі суддя.
Він закрив книжку і поставив її в шафу, серед інших таких же книг.
— Загалом, коли вирішиш, куди тобі, йди в обрані двері. А у мене ще справ по горло.
Чоловік підняв заплакане обличчя.
— Але я ж не знаю, за якими з них пекло, а за якими рай.
— А це залежить від того, що ти вибереш, — відповів Деміург.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: