Як не бути мудаком на дорозі, якщо ти велосипедист

6

Весна впевнено наступає, а разом із нею – і велосипедисти. Якщо ви опинилися серед них, Тутка навчить, як вижити на дорозі і самому нікого не переїхати.

Обладнання

Перед тим, як виїжджати на дорогу, треба перевірити одну просту річ: уже є 14? Якщо є, можна готуватися далі, якщо ні — соррі, не цього року. А тепер – обладнання. По-перше, світловідбивачі. Щоб вночі випадково не переїхали, переплутавши зі стовпом. Спереду, по боках і позаду — білі, оранжеві і червоні. Це нескладно, але справді може врятувати життя. По-друге, ліхтар, або по-звичному — фара. Для безпечного руху в темний час доби цей атрибут обов’язковий. По-третє, одяг.

реклама

Топ-3 речей, які краще не надягати, якщо хочете пережити цю поїздку:

© bit.ua

Довга сукня з воланами на спідниці
Довгий шарф
Штани-бойфренди

Зрозуміло, одяг повинен бути просторим, але в міру. Зручним, а ще бажано — помітним. Для завершення образу підійде шолом, а щоб здаватися вже зовсім велосипедистом: велоручкавички і велоокуляри.

© bit.ua

Правила дорожнього руху для велосипедистів

Головне, що треба пам’ятати: велосипедисти — повноцінні учасники дорожнього руху. І тільки завчивши цю фразу, як мантру, можна сідати на велосипед. Рухатися велосипедистам дозволено по крайній правій смузі. Виїжджати за її межі — лише для об’їзду припаркованих авто, величезних ям і котиків. Педалі крутяться на всю — і тут раптом поворот. Як діяти?
Крок перший. Визначити, куди ж треба повернути — направо чи наліво.
Крок другий. Визначити, де права, а де ліва рука. Не помилятися!
Крок третій. Підняти руку: поворот направо — праву, поворот наліво — ліву. Якщо потрібна зупинка — підняти догори будь-яку руку.

© bit.ua

У своїй подорожі ви дісталися перехрестя — що далі? Тут діють правила пріоритету: водій, що рухається по другорядній дорозі, повинен пропустити велосипедиста, що рухається по головній. Як дізнатися, чи ви на головній дорозі? Подивитися на знак — жовтий ромб у білій рамці. Цей знак встановлюють на початку дороги, а також перед перехрестями, додаючи до нього табличку, що не піддається вербальному опису, тому краще подивіться:

Якщо ж на перехресті не помічено жодних знаків регулювання, пріоритет у повороті надається транспортному засобу, що не має перешкоди справа. Тобто водій, що їде зліва від вас, повинен пропустити. Звісно, це правило не стосується трамваїв — у них трішки інша специфіка.

Якщо ви рухаєтеся велосипедною доріжкою, а її перетинає дорога, то, як не дивно, поступаєтеся саме ви — будь-якому транспортові. А тепер бліц-опитування: ви знаєте, який вигляд мають велосипедні світлофори? Якщо ні — ліквідуємо цю прогалину.
Велосипедний світлофор відрізняється від звичайного за двома пунктами:

  • розташовується на одній опорі з пішохідними світлофорами
  • внизу промовиста табличка «велосипед».
© bit.ua

Якщо під час руху ви побачили такий світлофор, то підкорятися повинні саме його сигналам. Нескладно помітити, що в Україні велосипедні світлофори не поширені, тому за їх відсутності керуватися треба сигналами звичайних автомобільних світлофорів.

Ще один цікавий момент: проїзд перехрестя без повороту. Якщо ви на велосипеді їдете прямо, краще витягніть ліву руку як для повороту наліво, і водії, які повертають направо, пропустять вас.

Коли велосипедист стає пішоходом

Якщо наявність власного транспортного засобу спокушає до зверхності стосовно пішоходів, будемо раді опустити вас на землю: проїзд пішохідних переходів регулюється світлофорами, а на нерегульованих переходах велосипедисти повинні звільняти дорогу пішоходам.

Ще трішки трамваїв — пішоходам, що прямують до або від трамвайної зупинки, теж треба давати дорогу, якщо трамвайні колії перетинають проїжджу частину.

Перетинати дорогу по пішохідному переході на велосипеді заборонено, так само як і розвертатися на «зебрі». Для цього велосипедист повинен спішитися — і на цей момент він теж переходить у касту пішоходів.

Разом нас багато, нас не подолати

Усі ці велотури з друзями — завжди круто, але не варто забувати про правила. Рухатися в одній групі можна до 10 велосипедистам, при чому перший у колоні повинен подавати знаки, а інші — повторювати (наприклад, поворот).

Ями на дорозі також мають спеціальне позначення — опущена і відведена в сторону рука. Наприклад, якщо яма справа — опущена і відведена права рука, якщо зліва — аналогічно, але вже ліва. А ще не завадить вголос дублювати інформацію про такі перешкоди на дорозі.

Оголошувати також треба про обгін когось із групи.

© bit.ua

Якщо хочеться неприємностей на дорозі

Часто проблема не у водіях, а в самих велосипедистах. Одне з найпоширеніших порушень: відпускати кермо, знімати ноги з педалей під час руху. А ще є любителі триматися за інший вид транспорту, чіплятися на «буксирчик». Здається, тут усе цілком зрозуміло, але знаходяться фокусники, які думають, що це класно. Ні, авторитетно заявляємо — не класно.

Рухатися по магістралях, зустрічних смугах (вже класика), тротуарах і пішохідних доріжках теж заборонено. Останні пункти неочікувані, але так і є. Це порушення.

А ще заборонено перевозити пасажирів. Виняток — діти до семи років, та й ті на спеціальному сидінні. Тому романтичні поїздки «як у кіно» і драйвові перегони з «другим пілотом» краще не планувати.

І брати на буксир інших велосипедистів не радимо, так само як і чіпляти до велосипеда причеп. Редакція такого цікавого явища не спостерігала, але все одно закликає утриматися, якщо раптом вам спаде на думку перевезти диван на велосипедному причепі.

Ну і найпростіші речі: не їздити без світловідбивачів, не розмовляти по телефону під час руху, не слухати музику в навушниках.

© bit.ua

Велосипедні доріжки Києва

Опитування серед знайомих велосипедистів показало, що мало хто з них чув про велосипедні світлофори. Хм, мабуть, через те, що в Україні їх не надто багато. Може, з велосипедними доріжками ситуація краща хоча б у Києві?

Як виявилося — анітрохи. Наразі у Києві функціонує 9 велосипедних доріжок, і ще 2 — у проекті, хоча ці ділянки дороги, заставлені МАФами та стихійними ринками, складно так назвати.

Доріжки лівого берега ще якось можна пов’язати в одну мережу, а от на правому березі — суцільний хаос. Щоправда, відносна упорядкованість не рятує лівобережні доріжки від тавра «непридатні», так само як і правобережні. Розмітка майже скрізь стерта, спеціальне покриття — теж рідкісне явище, огорожі більше схожі на перешкоди, а МАФ/стихійний ринок/біотуалет на шляху велосипедиста — звичайне явище.

Для детальнішого розбору польотів візьмемо за приклад велосипедну доріжку з Троєщини до Європейської площі. Здавалося б, має доволі симпатичний вигляд: розмітка, червоні позначки на переходах, знаки, візуально непоганий асфальт по всій довжині маршруту. Але от тільки починаєш їхати нею, розумієш, що щось не так. У чому ж проблема? Асфальт. Той самий, що здавався нормальним. Покриття покладено нерівно. Зі сторони цього не помітити, але як тільки сідаєш на велосипед, починаєш відчувати кожен горбик на дорозі. Їхати, м’яко кажучи, некомфортно. Тож не дивно, що більшість велосипедистів, обираючи між «безпечною» велосипедною доріжкою і звичайною дорогою, віддають перевагу останній.

Найоптимальнішим для велосипедистів (і найбезпечнішим) видається Труханів острів. Мало автомобілів, чисте повітря, рівне покриття — ну чим не щастя? Хоча і його зараз намагаються забудувати МАФами, велопрокатами і парковками.

© bit.ua

А нормально буває?

Буває.

© bit.ua

Іспанія. Севілья — чудовий приклад того, як треба відстоювати власне право на нормальну мережу велодоріжок. Ще з 90-х років активно обговорювали важливість цієї мережі, але офіційній владі постійно було не до того, поки опозиційна в 2003-му нарешті не розробила і не втілила проект спільно з громадськими активістами. Тепер загальна довжина велодоріжок міста — 100 км, а інфрастурктура муніципального велопрокату налічує більше 2 500 велосипедів і 250 станцій прокату, розкиданих по всіх куточках і закутках міста. Зручність і безпека — не просто статистичні дані, адже велосипедами користуються і чоловіки, і жінки, і діти. А ще розвиток інфраструктури та потреба у сфері обслуговування двоколісного транспорту зіграла на користь, створивши нові робочі місця та давши поштовх розвитоку малого бізнесу — для Іспанії в умовах кризи це надзвичайно важливо.

© bit.ua

Данія. Про датських велосипедистів ходять легенди. У них постійно то мери на роботу їздять на двоколісному, то прем’єр-міністри. А якщо серйозно, то велосипедистами себе заслужено називає більше 90% населення країни. Велосипеди в Данії різні: великі, маленькі, триколісні, з сидіннями, напівлежачі, з кошиками… І це анітрохи не дивує — інфрастуктура ідеальна: велосипедних доріжок багато на будь-який смак (краще і не вигадаєте), асфальт скрізь рівний, позначки яскраві і не стерті, парковок мало не біля кожного будинку по 2-3, а культура велосипедного пересування взагалі зашкалює — люди поважають один одного на дорозі і свідомо пересідають на велосипед. Між іншим незабаром почне курсувати паром для велосипедистів між Данією та Швецією. Ну що ж тут скажеш — велорай на землі.

© bit.ua

Польща. Ми не могли не згадати про західних сусідів з однієї простої причини — велосипедна доріжка, що світиться в темряві. Доріжка, покрита синтетичним люмінефором, з’явилася в польському місті Лидзбарк-Варминьски минулого року і покликана бути на варті безпеки велосипедистів і пішоходів. Покриття, накопичивши достатньо енергії від сонячного світла, може світитися до 10 годин приємним синім кольором, який обрали неивпадково — дизайнери постаралися, щоб доріжка вписувалася в ландшафт і не просто була корисною, а й приносила естетичне задоволення нічним мандрівникам.

Сподіваємося, тепер усі ваші поїздки будуть вдалими. Пригоди ніхто не скасовував, але нехай вони будуть хорошими, а не дорожньо-транспортними.

Фото заголовку volyn.tabloyid.com
За матеріалами bit.ua

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама
реклама