Коли мама стала старенькою

8
© adrcswwi.org

Згадую свою маму, коли вона була ще молодою бабусею своїх перших онуків. Весела, впевнена в собі: двох маленьких онучок забрала, на заднє сидіння машини посадила, сама за кермо — і на дачу. «Овочі повинні бути тільки з грядки!», «Свіжий суп треба варити кожен день!».

Власна думка з кожного питання, помножена на досвід. Активна життєва позиція: «Що ж у вас нічого немає в холодильнику? Я холодцю принесла», «На, візьми грошей, купи собі теплу зимову куртку, нарешті!», «Зять, ти що, не можеш поличку прибити рівно? Ось дивись, як треба!» Ну і так далі, ви розумієте.

реклама

Які основні проблеми у молодих батьків зі старшим поколінням? Два варіанти: «Спасибі, але не лізь у наші справи» або навпаки: «Їм немає ніякого діла до онуків, які живуть своїм життям!». Ми відвойовуємо свій простір і вибудовуємо кордони, або журимося про небажання старшого покоління нам допомагати. Іноді і те, і інше разом.

Але раптом в якусь мить ви розумієте: бабуся вже не може залізти на розлоге дерево, щоб зірвати яблука. Не йде гуляти з онуками в дальній ліс по гриби і ягоди: болять ноги. Не може відвезти дітей на гурток і чекати там годину: від довгого сидіння в незручній позі починає боліти спина.

Їй важко забирати онука з садочка: група на третьому поверсі. Та що там говорити — вона вже ледве доїжджає на автобусі до нас, в сусідній мікрорайон, і довго сидить в коридорі, відпочиваючи від дороги.

Ви мінімізуєте навантаження на бабусю, залучаєте няню, старших братів-сестер. Але якщо ви довго не просите її про допомогу з онуками — вона ображається. «Зовсім ви мене забули», каже. «Що ж я, вже не потрібна стала?», дорікає. «Це для мене — моя робота, для чого мені тоді жити взагалі?», наполягає.

Поступово з’являються і заповнюють її життя інші «роботи»: обстежитися в поліклініці, походити в стаціонар на крапельниці, з’їздити в недорогу аптеку за місячним набором ліків. Та й просто переглянути всі улюблені передачі в телевізорі. І ось тепер в цьому «пенсіонерському трикутнику» аптека-лікар-телевізор — вам з вашою родиною, своїми дітьми обов’язково потрібно зайняти якесь своє, але вже інше місце.

Найголовніше — треба, щоб бабуся усвідомила: її люблять, і вона потрібна незалежно від наявності або відсутності допомоги дітям і онукам.

Моя мама, наприклад, настільки вже звикла «допомагати», що коли я запрошую її до нас додому просто так, каже: «Ну, що я буду там у вас без діла тинятися». Але, якщо літня людина не хвора і може дозволити собі певну рухову активність, то нескладно виробити й інші форми спілкування з ним.

Наприклад, ми з молодшими дітьми стали періодично приїжджати до будинку бабусі і «викликати» її разом погуляти на свіжому повітрі.

© shkolazhizni.ru

А потім — обідати в кафе неподалік (щоб не навантажувати маму готуванням, так і просто для різноманітності). Іноді разом з мамою та родиною брата ми їдемо в найближчий парк «годувати качок», а також себе — бутербродами та чаєм з термоса. Або  купую квитки на якийсь концерт і йду туди з мамою.

Або спеціально приїжджає сестра, щоб «культурно вигуляти» маму в музей або на виставку. Моє останнє ноу-хау: я довідалася про районні безкоштовні заходи 55+ (так, такі є! в культурних центрах, бібліотеках, при муніципалітетах) і найближчим часом збираюся відвідати з мамою майстер-клас з плетіння кошиків (одна вона точно не піде).

Психологи вважають, що життя літньої людини не повинно замикатися навколо проблем власного життєзабезпечення: для збереження інтелекту важливий інтерес до подій навколо і відчуття потрібності.

І якщо бабуся хоче допомагати родині, але сил у неї мало, все-таки можна знайти якесь застосування її ентузіазму. «Напечи пиріжків, у тебе смачніше, ніж в булочній. Я заїду в неділю ввечері, заберу — синові вистачить на два дні брати з собою в школу, він їх обожнює!».

Зробіть це традицією, якщо бабусі це під силу. «Не можу додзвонитися в клініку, там весь час зайнято. Можеш спробувати завтра з ранку? Ти рано встаєш». Ну і так далі.

Я своїй мамі залишила один день в тиждень, коли вона забирає онуку з садку, трохи прогулюється з нею і приводить додому (чесно кажучи, мені простіше самій, але це їх день). І пару раз в місяць прошу її посидіти з дівчатками ввечері — ми з чоловіком йдемо в гості або в кіно (так, дітей вже можна залишити одних, а потім маму треба відвозити додому, але тим не менше).

Що таке довголіття літнього члена сім’ї?

Тягар для вас?

Жалість, «смирення і милосердя»?

Зовсім ні.

Від довголіття дідусів і бабусь виграє вся сім’я — тут можна проявити турботу, і отримати безумовну любов, та й просто здорово знати, що у тебе є старенька мама або бабуся. А ще дбайливе ставлення до старшого покоління — це наочний приклад для покоління, яке підростає.

Це дасть вам шанс, що і самі ви в старості будете своїм дітям в радість, а не в тягар.

Фото заголовку
За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама
реклама