Чому на добро відповідають злом? Мудра притча

Так буває майже зі всіма, коли ти до людини з відкритим серцем, а вона у відповідь повертається спиною. Люди не хочуть бачити наші добрі вчинки, а якщо хочеш щиро комусь допомогти, так він ще і в душу тобі плюне. У такі моменти ми задаємо собі питання: «У чому я винен? Що я не так зробив?». Чому ж так відбувається? Відповідь ви знайдете в цій повчальній притчі.

Якось до старого мудреця в двері постукала молода незнайомка, яка, обливаючись сльозами, розповіла старцю свою історію.

— Я не знаю, як мені далі жити… — з трепетом у голосі промовила вона. — Все життя я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене, була з ними щира й відкривала їм душу… По можливості я намагалася робити всім добро, не чекаючи нічого взамін, допомагала, чим могла. Я дійсно робила це все безкорисно, але натомість отримувала зло й глузування. Мені прикро до болю і я просто втомилася… Благаю, скажіть, як мені бути?

Мудрець терпляче вислухав і дав дівчині пораду:

— Роздягнися догола і пройдися зовсім голою по вулицях міста, — спокійно промовив старець.
— Вибачте, але я ще не докотилася до такого… Ви, мабуть, збожеволіли або жартуєте! Зроби я таке, то не знаю, що очікувати від перехожих… Дивись, ще хтось збезчестить або поглумиться наді мною.

Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало.

— Ти соромишся вийти на вулицю голою, але чомусь тобі зовсім не соромно йти по світу з оголеною душею, розкритою, як ці двері навстіж. Ти пускаєш туди всіх кому не лінь. Твоя душа — це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення самих себе в інших людях. Їх душа сповнена зла та пороків — саме таку жахливу картину вони і бачать, коли зазирають у твою чисту душу. Їм не вистачає сили й мужності, щоб визнати, що ти краща від них і змінитися. На жаль, це доля тільки воістину сміливих…

— Що ж мені робити? Як я можу змінити цю ситуацію, якщо від мене, по суті, нічого не залежить? — запитала красуня.

— А ну-мо ходімо зі мною, я дещо тобі покажу… Подивися, це мій сад. Ось вже багато років я поливаю ці неймовірної краси квіти й дбаю про них. Зізнаюсь, я жодного разу не бачив, як розпускаються бутони цих квітів. Все, що мені доводилося бачити, — це прекрасні квіти, які розпустилися, які ваблять своєю красою і духмяним ароматом.
Дитя моє, вчись у природи. Подивися на ці чудові квіти й роби, як вони, — розкривай своє серце перед людьми обережно, щоб ніхто цього навіть не помітив. Відкривай душу добрим людям. Йди від тих, хто обриває твої пелюстки, кидає під ноги і топче. Ці бур’яни ще не доросли до тебе, тому ти нічим їм не допоможеш. В тобі вони будуть тільки бачити потворне відображення себе…

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: