«Півжиття – на Подолі»: бабусі та дідусі Житнього ринку.

Ким були раніше, що продають і чому стоять на холоді.

Уранці 13 січня холодно – 8 градусів морозу. Торговці все одно зібралися на Житньому ринку і біля входу. Переважно це люди літнього віку. Вони приїхали з різних областей, витратили щонайменше годину на дорогу до міста. Кутаються у вовняні хустки. Незважаючи на холод, як усередині ринку, так і ззовні, йде жвава торгівля.

Не всі герої дозволили використовувати їхні фотографії та вказувати вік. Орфографію збережено. Імена вказані згідно з побажаннями героїв.

Анастасія


83 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 5-6 років

ПРОДАЄ: сухофрукти, горішки, молозиво

ЗВІДКИ: Вінницька область, село Дубова

Приїхали ми з Вінниці, Жмеринський район. Дуже видатні люди. Я вчителька, колишня директорка школи. А от це моя перша учениця (показує на сусідку – ред.). Бачте, які ми видатні люди. А ви тут попитайтеся – тут як не медики, так учителі стоять.

450 кілометрів їздимо. На вихідні, бо нас діти можуть пустити. На хазяйстві лишаються, а ми їдемо. Скільки можемо вторгувати? Та як який товар візьмемо. Де продам, а де повіддаю. Давайте вас молозивом вгощу?

Бабушка Вєра


77 РОКІВ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 15-20 років

ПРОДАЄ: курки, яйця, домашній сир

ЗВІДКИ: Київська область

Торгувала на ринку, але там усе дорого, місце дороге. Та я вже не пам’ятаю, скільки років торгую – десь 15-20. Я з Київської області, їду автобусом. Найкраще торгується в суботу. Їжджу тільки в цей день. Сто гривень дорога. Три часа дороги. Гривень сто можу вторгувати. Веземо, аби самому не їсти. Буває продам, буває не продам. Пишіть, хай пенсію добавляють.

Баба Саша


71 РІК

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: кілька років

ПРОДАЄ: горішки, сливи, груші, томатний сік, лікарські трави

ЗВІДКИ: Вінницька область

Продаю, що вдома є – горішок, сливка, грушка, сік томатний. Лікарські трави, зємлянічка. Я з Вінницької області. Їду сюди до внуків і собі ще й торгую. Приїжджаю раз у місяць. Інколи на один день, на два. Бо мені ж треба ще й з внуками посидіти.

Ні, нас звідси не виганяють. Усім дозволяють – та й мені дозволяють торгувати. Усередині там місця немає, щоб торгувати.

Тетяна Іванівна


74 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 10 років

ПРОДАЄ: гриби, налисники, птиця

ЗВІДКИ: Київська область, село Зорівка

От коли жизнь заставила – тоді й приїжджаємо. Заводи позакривали – роботи нема, пенсії нема – а жити за щось треба. Ото і їздимо. Що вдома є – те й продаємо.

Я з Київської області, за 100 кілометрів від Києва. Маршрутка – 100 гривень. Інколи щось вторгуєш, а інколи й додому назад потягнеш. От бачите, чим тягаю (показує на візок з пакетами – ред.). Навіть наліснички продаю. Тут і грибочки, і птиця домашня. Що вирощуємо – то й продаємо.

Ганяють нас звідси, ще й крепко ганяють. Тут таке було, що і водою поливали, і хлоркою трусили. Охорона шукає поліцію, а потім поліція ходить ганяє. Літом місцеві з ринку водою поливали.

Ніна


61 РІК

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: більше 10 років

ПРОДАЄ: буряки, морква, картопля, цибуля

ЗВІДКИ: Київська область, смт Рокитне

А може, краще не треба говорити? Божечки, мені здається ми такі пригнічені, ті українські пенсіонери. По телевізору пообіцяли таку пенсію, а насправді по 50-80 гривень пододавали.

Приїжджаю тільки в суботу, бо в неділю в церкву ходжу. Їду з села півтори години. Нам же треба більше 100 гривень на дорогу. Сьогодні от взяли три морквини на 3,85 гривень і от кіло буряків. То часом прошу водія везти мене назад додому безкоштовно.

А тепер колядники – треба тому сотню дати і тому. А з чого давати? Ой ластівочко, що ж ти зробиш, як гарбузове насіння ніхто не бере.

Петро Іванович


82 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 5 років

ПРОДАЄ: мед, яйця

ЗВІДКИ: Черкаська область

Я приїжджаю з Корсунщини, це Черкаська область. Я виїжджаю з дому о третій, після того їду на вокзал в Миронівку. Бо від мого села немає як. Їду чотири години. В електричці – безкоштовно, я ж пенсіонер.

Пасіка стоїть у Миколаївці, бо там хата батьківська. Мед, яєчка свої. Приїжджаю щосуботи. Ще інколи в середу – четвер, але не завжди.

Якщо мед 65-75 гривень, то за день можу і 500 гривень заробити. Але я і тяжко працюю. Тримаю велику пасіку – 50 сімей. Це як у хаті 12 дітей – то незрозуміло, що твориться. А це уявіть, 50 сімей! Ціле літо я нагнутий, займаюся пасікою. Ще в мене 25 курочок. Є різні – сірі, білі, червоні.

Торгував на Житньому ще з 84 року, у ринку. Гриби возив. Взагалі раніше був інструктором з водіння.

Зараз тут торгую, поки не ганяють. Це влітку, зазвичай, охорона виходить, приводить міліцію. А це ж уже не міліція, а поліція. Ми і біля «Рошену» торгували. Зараз участкових всіх погнали на Майдан, вони займаються іншими справами. То вже два місяці ніхто не ганяє.

Валентина Михайлівна


65 РОКІВ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: давно

ПРОДАЄ: домашній сир, бринза

ЗВІДКИ: Чернігівська область

Місце тут на ринку 150 гривень. Як починали роботу – то місце було по 30 гривень.

Торгую творожком – жирним, нежирним, бринзою. У мене є корівка, і не одна. Однієї і для себе мало. Бабушка багата на всі сто!

На вулиці торгувати? Та ні. Тут от сів, руки помив. А там що? Зі всіх сторін дує. А ви знаєте, що творог – це такий продукт, який не миється. Бачте, у нас тут скляна перегородка, щоб сюди нічого не трусилося. А нам видають нарукавники. От грушку помиєш, сливку помиєш, навіть м’ясо помиєш. Правда, голуби тут літають. Але що з ними зробиш? Голуб – пташка миру.

Баба Таня


ВІК НЕ СКАЗАЛА

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 10 років

ПРОДАЄ: квашення, голубці

ЗВІДКИ: село Княжичі, Київська область

Раніше торгувала на Сінному ринку, років десять. Звідти сюди перейшла. Тут наймолодша, ці інші – старожили. На Сінному там такі люди ходили – високопоставлені. Вони жили у тому районі, там посольства всілякі були. Приходили англійці, навіть фотографії є – як їхали з Києва, то на прощання фотографувалися.

Торгую не кожен день. Два-три рази на тиждень. Це ж треба все зготувати, щоб свіженьке було. Найбільш ходовий товар – огірок, помідор. Все інше – на любітєля.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close