Неймовірна історія «Карма»

Мало хто замислюється про те, до яких наслідків призводять вчинки людей. Особливо для них самих. Багато хто, почувши слово «карма», єхидно посміхаються і йдуть далі. Але ця історія розповість вам про те, наскільки велике значення має наш вибір і наші вчинки.

***

Анна Валеріївна померла досить спокійно. Інсульт стався уві сні й тому прокинулася вона вже не в себе в ліжку, а в просторій кімнаті з безліччю інших людей, як і вона, близьких, рідних побачити щось інше.

Поштовхавшись серед народу і з’ясувавши, що до чого і де, Анна Валеріївна протиснулася до великого довідкового бюро, яке спочатку спрямувало її назад в чергу, потім на вихід і тільки з третього підходу (на превелике задоволення Анни Валеріївни, бо і не таких бюрократів штурмом брали) операціоніст спромігся пробити її по базі даних і повідомив:

– Ось роздруківка карми, третій кабінет направо за кутом зліва – отримаєте комплектацію. Потім підійдете. Наступний.

Анна Валеріївна слухняно взяла роздруківку, нічого в ній не зрозуміла і проїхала в зазначеному напрямку.

– Карму давайте! – Анна Валеріївна підстрибнула від несподіванки.
– К-карму?
– А ви можете дати щось ще? – цинічно поцікавилися за стійкою і буквально вирвали з рук Анни Валеріївни роздруківку. – Так, карма у вас, скажемо прямо, не дуже. Багато з такою НЕ навоюєш.
– Я не хочу воювати – злякано мовила Анна.
– Всі ви так говорите, – відмахнулися від неї і продовжили, – на вашу кількість набраних балів ви можете купити 138 земних років людського життя, 200 років пташиного або років 300 у вигляді дерева або каменю. Раджу камінь. Дерева, буває, рубають.
– Сто тридцять вісім… – почала було Анна Валеріївна, але її знову перебили.
– Саме сто тридцять і вісім років стандартного і нічим не відзначеного життя, пересічної зовнішності і без будь-яких незвичних речей.
– А якщо з не звичайним?… Це я так, про всяк випадок… уточнюю…
– Ну, вибирайте самі. Не звичайного багато. Талант – 40 років життя, багатство – в залежності від розміру, шлюб, чесно вам скажу, півжиття гробить. Діти років по 15 віднімають… Ось ви дітей хочете?
– Ні… тобто так… двох… ні, трьох…
– Ви вже визначіться.
– Шлюб, трьох дітей, талант, багатство і щоб по світу подорожувати! – на єдиному диханні випалила Анна Валеріївна, гарячково згадуючи чого їй ще не вистачало в тому житті – і красу!
– Бач заспівали! – гмикнули з-за прилавку, – а тепер, шановна Ганно Валеріївно, давайте порахуємо. Шлюб – це 64 роки, залишається 64. Троє дітей – ще мінус 45. Залишається 19. Талант, припустимо, не світового масштабу, так, регіонального, ну років 20. А багатство років 20 мінімум. Краще треба було попереднє життя жити, років не вистачає.
– А якщо нічого не вибирати, то 138 років проживете на самоті в тісній квартирці, що достатньо для однієї людини і при здоровому способі життя на наступний раз вистачить на більше років – підбадьорили Анну Валеріївну.
– І нічого не можна зробити?
– Ну чому ж? – полагіднішали за прилавком, – можемо організувати вам важке дитинство – тоді вивільниться років 10. Можна шлюб зробити пізнім – тоді він не півжиття відхопить. Якщо розлучення – ще кредит з’явиться, а якщо чоловік сатрап, то дивись і талант світового масштабу зможемо укомплектувати.

– Але це ж обман…
– Свекруха-тиран карму непогано очищує, – проігнорували її обурення і продовжили, – можна вам додати п’яного акушера й інвалідність з дитинства. А якщо забажаєте…
– Не забажаю! – Анна Валеріївна спробувала взяти в свої руки контроль над ситуацією. – Мені, будь ласка, двох дітей, шлюб років так на 40 за поточним курсом, талант нехай регіональний буде, ну і багатство щоб подорожувати, не більше.
– Усе? Краси вам не запрограмувати? У вас ще 50 років залишилося… ні? Тоді комплектую… – дівчина за прилавком дістала кухоль і стала висипати в нього порошки різних кольорів, примовляючи собі під ніс: «шлюб сорокарічний, є, діти – дві штуки є, талант… талант… ось мабуть так, гроші… сюди, а решта від чоловіка ще… Все! »

Анна Валеріївна недовірливо зиркнула на півлітрову чашку, заповнену кольоровим піском, яку їй простягнули через прилавок.
– А якщо, скажімо, я талант не використовую, я довше проживу?
– Як ви проживете – це ваші проблеми. Замовлення я вам спакувала, розведете з водою і вип’єте. Товари упаковані, поверненню і обміну не підлягають! Якщо ви пальто купите і носити не будете – це вже ваші проблеми.
– А…
– Рахунок-накладна вам, запевняю, не знадобиться.
– А…
– Та що лиш «А» та «А»! Долю ви собі вибрали, передумови ми вам намішали, все інше в ваших руках. Кулер за рогом. Наступний!

Останнє, що встигла подумати Анна Валеріївна перед власними пологами, було: «Ось ніби все з мого відома і дозволу, а таке відчуття, що мене все-таки обдурили». Хоча ні, скороминущим спалахом у неї в мозку встигла промайнути думка про те, що їй цікаво, як її назвуть.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close