Неймовірна історія «Карма»

Мало хто замислюється про те, до яких наслідків призводять вчинки людей. Особливо для них самих. Багато хто, почувши слово «карма», єхидно посміхаються і йдуть далі. Але ця історія розповість вам про те, наскільки велике значення має наш вибір і наші вчинки.

***

Анна Валеріївна померла досить спокійно. Інсульт стався уві сні й тому прокинулася вона вже не в себе в ліжку, а в просторій кімнаті з безліччю інших людей, як і вона, близьких, рідних побачити щось інше.

Поштовхавшись серед народу і з’ясувавши, що до чого і де, Анна Валеріївна протиснулася до великого довідкового бюро, яке спочатку спрямувало її назад в чергу, потім на вихід і тільки з третього підходу (на превелике задоволення Анни Валеріївни, бо і не таких бюрократів штурмом брали) операціоніст спромігся пробити її по базі даних і повідомив:

– Ось роздруківка карми, третій кабінет направо за кутом зліва – отримаєте комплектацію. Потім підійдете. Наступний.

Анна Валеріївна слухняно взяла роздруківку, нічого в ній не зрозуміла і проїхала в зазначеному напрямку.

– Карму давайте! – Анна Валеріївна підстрибнула від несподіванки.
– К-карму?
– А ви можете дати щось ще? – цинічно поцікавилися за стійкою і буквально вирвали з рук Анни Валеріївни роздруківку. – Так, карма у вас, скажемо прямо, не дуже. Багато з такою НЕ навоюєш.
– Я не хочу воювати – злякано мовила Анна.
– Всі ви так говорите, – відмахнулися від неї і продовжили, – на вашу кількість набраних балів ви можете купити 138 земних років людського життя, 200 років пташиного або років 300 у вигляді дерева або каменю. Раджу камінь. Дерева, буває, рубають.
– Сто тридцять вісім… – почала було Анна Валеріївна, але її знову перебили.
– Саме сто тридцять і вісім років стандартного і нічим не відзначеного життя, пересічної зовнішності і без будь-яких незвичних речей.
– А якщо з не звичайним?… Це я так, про всяк випадок… уточнюю…
– Ну, вибирайте самі. Не звичайного багато. Талант – 40 років життя, багатство – в залежності від розміру, шлюб, чесно вам скажу, півжиття гробить. Діти років по 15 віднімають… Ось ви дітей хочете?
– Ні… тобто так… двох… ні, трьох…
– Ви вже визначіться.
– Шлюб, трьох дітей, талант, багатство і щоб по світу подорожувати! – на єдиному диханні випалила Анна Валеріївна, гарячково згадуючи чого їй ще не вистачало в тому житті – і красу!
– Бач заспівали! – гмикнули з-за прилавку, – а тепер, шановна Ганно Валеріївно, давайте порахуємо. Шлюб – це 64 роки, залишається 64. Троє дітей – ще мінус 45. Залишається 19. Талант, припустимо, не світового масштабу, так, регіонального, ну років 20. А багатство років 20 мінімум. Краще треба було попереднє життя жити, років не вистачає.
– А якщо нічого не вибирати, то 138 років проживете на самоті в тісній квартирці, що достатньо для однієї людини і при здоровому способі життя на наступний раз вистачить на більше років – підбадьорили Анну Валеріївну.
– І нічого не можна зробити?
– Ну чому ж? – полагіднішали за прилавком, – можемо організувати вам важке дитинство – тоді вивільниться років 10. Можна шлюб зробити пізнім – тоді він не півжиття відхопить. Якщо розлучення – ще кредит з’явиться, а якщо чоловік сатрап, то дивись і талант світового масштабу зможемо укомплектувати.

– Але це ж обман…
– Свекруха-тиран карму непогано очищує, – проігнорували її обурення і продовжили, – можна вам додати п’яного акушера й інвалідність з дитинства. А якщо забажаєте…
– Не забажаю! – Анна Валеріївна спробувала взяти в свої руки контроль над ситуацією. – Мені, будь ласка, двох дітей, шлюб років так на 40 за поточним курсом, талант нехай регіональний буде, ну і багатство щоб подорожувати, не більше.
– Усе? Краси вам не запрограмувати? У вас ще 50 років залишилося… ні? Тоді комплектую… – дівчина за прилавком дістала кухоль і стала висипати в нього порошки різних кольорів, примовляючи собі під ніс: «шлюб сорокарічний, є, діти – дві штуки є, талант… талант… ось мабуть так, гроші… сюди, а решта від чоловіка ще… Все! »

Анна Валеріївна недовірливо зиркнула на півлітрову чашку, заповнену кольоровим піском, яку їй простягнули через прилавок.
– А якщо, скажімо, я талант не використовую, я довше проживу?
– Як ви проживете – це ваші проблеми. Замовлення я вам спакувала, розведете з водою і вип’єте. Товари упаковані, поверненню і обміну не підлягають! Якщо ви пальто купите і носити не будете – це вже ваші проблеми.
– А…
– Рахунок-накладна вам, запевняю, не знадобиться.
– А…
– Та що лиш «А» та «А»! Долю ви собі вибрали, передумови ми вам намішали, все інше в ваших руках. Кулер за рогом. Наступний!

Останнє, що встигла подумати Анна Валеріївна перед власними пологами, було: «Ось ніби все з мого відома і дозволу, а таке відчуття, що мене все-таки обдурили». Хоча ні, скороминущим спалахом у неї в мозку встигла промайнути думка про те, що їй цікаво, як її назвуть.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: