11 добрих історій, від яких на серці стане трішки тепліше

Наш світ – складна річ. У нескінченному потоці новин про ціни на нафту, рухи протестувальників і зустрічі глав держав, які обговорюють чергову фінансову кризу, ми не завжди помічаємо щось світле і радісне, що відбувається навкруги.

Тутка вважає, що всім нам іноді потрібно відпочивати від інформаційного шуму. У цьому вам допоможуть наші добрі історії.

***

Сьогодні під час обідньої перерви звернув увагу, що один з комплектувальників (бородатий чолов’яга ближче до 40) переглядав на планшеті мультфільм про Губку Боба. Це дуже не пов’язувалося із його загальним виглядом і віком. І я звернувся до нього із запитанням:

– Ну як, подобається?

– Та так собі, – скривився, але дуже уважно дивиться.

– А навіщо дивишся?

– Та це я для дочки…

– ???

Як виявилося, у чоловіка 7-річна дочка. Сліпа з народження. І ось тато дивиться «Губку Боба» і потім щовечора розповідає їй у вигляді казок на свій лад. Вже так переглянули «Машу і Ведмедя» та інші мультики. Намагався їй аудіокнижку вмикати, але доньці подобається, щоб саме тато розповідав. Ми слухали його, і у деяких на очах були сльози. Керівник вантажників, високий сивий вірменин, сховав обличчя в долонях і так просидів хвилин зо 10. Було цікаво спостерігати за реакцією всього натовпу. Ніхто не сидів з байдужим виглядом. Всіх заторкнула ця історія.

***

Часто приїжджаю до будинку для людей похилого віку з речами, смаколиками, медикаментами і граю на гітарі. Запала в душу одна самотня бабуся: сина не бачила вже кілька років, від туги почала відходити в себе, відчула в цьому будинку фінальний етап життя. Одним словом, забрала цю стареньку до себе! Живу сама в трикімнатній квартирі. Сама без рідних. Доглядаю, лікую, ходимо на виставки і магазини. Бабуся ожила. Мене ніхто не розуміє. Але я вже вважаю її рідною. І всім новим знайомим кажу, що рідна.

***

Затримався на роботі, поїсти можливості не було. Голодний – як вовк, піднімаюся додому. І тут в ніс б’є запах свіжої, божественної випічки. А у мене вдома половинка Роллтона і окраєць хліба, все інше готувати треба. І так сумно на душі стало, згадалися сімейні вечори в далекому дитинстві, коли мама готувала пиріжки, як я крутився навколо неї з бажанням скоріше вхопити собі зо два-три. Зайшов додому, не встиг роздягнутися – дзвінок у двері. На порозі сусідка баба Маша з тарілкою гарячих пиріжків. Знаю, каже, що сам зараз живеш, готувати немає кому, ось, пригощайся. Я так розчулився, обійняв її, подякував. Скажу вам, нічого смачнішого від цих свіжих смажених пиріжків з картоплею я не їв останні 20 років.

***

У мене є брошка, нічого особливого, можна сказати, незапримітна. І тут в метро до мене підсідає бабуся 70-річного віку і просить її продати, пропонує гроші. Я відмовилася, але вона дала свій номер і попросила подумати, якщо потрібно більше – вона знайде. Запитала у своєї бабусі, вона знизила плечима, сказала, що колись давно їй її подарували. Мені стало цікаво, і я подзвонила тій бабусі. Виявилося, що це брошка її мами, яку та продала 60 років тому, щоб прогодувати сім’ю. Показала старі світлини. Я просто віддала їй брошку.

***

Мені було 24 роки. Я посварилася з чоловіком і сиділа в парку на лавочці, повністю розбита. До мене підійшов він, сів поруч, відрекомендувався. Зав’язалася проста, але дуже тепла, добродушна розмова, він так чудово посміхався. Потім взяв мене за руку, сказав, що я найкрасивіша, поцілував і пішов до мами. Спасибі, трирічний Дмитрику, я тебе не забуду.

***

Добра бабця впускає в під’їзд бомжа. Сморід! Поговорили, з’ясував, що після інсульту дружина і пасербиця, отримавши довіреність, продали його квартиру та втекли до іншої країни. Дав йому грошей на проїзд та їжу, ключі від дачі за містом, деякий одяг старий. Тепер у мене на дачі живе тверезий охоронець. Все прибрано і відремонтовано. Теплиця і городчик ломляться від урожаю. А він ще й у сусідів підробляє. А я на дачу тепер тільки відпочивати приїжджаю.

***

В 90-х ми з мамою і бабусею жили бідно. Мама працювала в лікарні, і в одне з її чергувань надійшов побитий хлопець. Коли його виписували, він просив у борг у всіх, щоб хоч якось дістатися додому. Мама одна зглянулася з усього колективу і дала йому грошей, не розраховуючи, що він їх поверне. Через 3 місяці ми отримали посилку з продуктами, цукерками і грошей в 3 рази більше, ніж мама позичила. Ми потім ще місяць жили на це все.

***

Мій найкращий друг нарешті познайомив всю нашу компанію (всі давно сім’янини) зі своєю обраницею. Губи, вії до брів, селфі – компанія її не прийняла. Несподівано моїй молодшій дочці знадобилася донорська кров, просили допомоги в соцмережах, люди, з якими ми дружили роками, випарувалися. Яким ж було моє здивування, коли в лікарні я побачив ту саму панянку. Дівчина щодня приїжджала до доньки з подарунками, їжею і навіть допомагала моїй дружині з прибиранням будинку і зі старшою дочкою.

***

Зима, 2000 рік. Траса Одеса – Київ. Старенький «Москвич» з грубкою, яка погано працювала. Дуже потрібно додому. Настає ніч, гаснуть фари. Зупинитися до ранку не можемо: бензину обмаль, замерзнемо на смерть, та й збити можуть, ми ж без світла, повземо зі швидкістю 10-20 км/год. Нам по 20 років, і нам страшно. За спиною виростає велетеньська фура, що не обганяє, зменшує швидкість, вмикає дальнє світло і повзе за нами до самого світанку, освітлюючи наш шлях і захищаючи. Коли розвиднілося, обігнав, поклаксонив і поїхав у далечінь.

***

Мені 40 років. Маю непогані статки, і ось прийшов час здійснити свою давню мрію: я поставив практично безпрограшний автомат з іграшками! Попросив інженера налаштувати його так, щоб іграшки добре чіплялися і не падали, коли «клешні» піднімаються наверх. Закупив оптом близько 2 тис. дрібних іграшок і поставив це диво у себе в магазині. Для мене цей автомат збитковий, але забирати його я не буду! Я бачу, як радіють діти, і радію разом з ними.

***

Коли мені було 8 років, я витягнув з моря однорічного хлопчика, який тонув. Минуло вже 15 років, цей хлопець мене розшукав і попросив бути хрещеним його сина, з формулюванням: «Ти мене врятував, тому я готовий довірити тобі найдорожче». Було дуже приємно, особливо, коли я побачив гордість за себе в очах батьків і дружини.

Яка історія змогла вас зворушити?

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close