«Мої найкращі батьківські збори пройшли в продуктовому магазині»

Педагог Рита Пірсон - про дружбу з учнями, професіоналізм та подяку

Ми дуже любимо говорити про особисті кордони – відстоюємо свої і намагаємося поважати кордони інших. Але як працюють кордони в школі, розібратися зовсім не просто. Наприклад, чи повинні вчителі дружити з учнями? Педагог Рита Пірсон впевнена, що повинні. Тому що тільки довірливі стосунки роблять навчання дійсно ефективним. Про це вона розповіла в своїй колонці для The Huffington Post.

Вчителі мало заробляють. У газети або в медіа історії про вчителів потрапляють тільки тоді, коли в школі відбувається щось погане – стрілянина або скандал. Майже все, чим ми хочемо поділитися, ми розповідаємо своїм колегам або сім’ї, а не медіа. Але, незважаючи на всі складності й проблеми, я не можу уявити собі іншу професію, яка б кожен день приносила стільки радості та давала б такі можливості для розвитку.

На початку своєї кар’єри я часто сумнівалася в своєму виборі професії. Учні здавалися абсолютно не мотивованими, паперова робота – виснажливою, постійна зміна освітнього курсу заплутувала. Але я все одно не могла уявити себе кимось іншим. «У наступному році – говорила я собі, – зміню роботу, почну більше заробляти і менше нервуватися». Наступний рік так і не настав. Незважаючи на те, що зараз я вже більше не в шкільному приміщенні або в класі, я залишаюся педагогом. Зрештою я зрозуміла, що жодна інша професія не дасть мені можливості допомагати дітям рости і вибирати своє майбутнє свідомо.

Кожна фраза учня «саме завдяки вам я зміг це зробити» – це те, що неможливо виміряти грошима

Не так давно я летіла в літаку, і стюард покликав мене по імені: «Ви вчили мене в початковій школі. Одного разу попросили мене зняти шапку в приміщенні, а потім сказали, що я дуже симпатичний». А потім сказав: «Мені здається, я спеціально не знімав шапку, щоб ви звернули на мене увагу. Тоді ви зробили мій день особливим». Він не уявляв, наскільки важливим для мене став день зустрічі з ним тоді, в літаку.

Я розумію, як важливо бути по-справжньому професійним учителем. На жаль, багато з нас недостатньо кваліфіковані або просто погано навчені. Так, багато людей намагається це компенсувати і виправити. Але ніколи не можна забувати, що важливо не лише те, чого ми навчаємо. Важливо і те, як ми це робимо. Адже якщо між учнем, педагогом і предметом немає зв’язку, навчання стає стомливим для всіх. Ветеран педагогіки Джеймс Комер був упевнений, що «ніяке серйозне навчання не починається без стосунків». Але, на жаль, саме цю частину освітнього процесу вчителі часто ігнорують. До того ж в процесі вибудовування стосунків надто вже дратує недостатня кількість потрібної інформації. Існує переконання, що дружба між педагогом і учнями може послабити авторитет вчителя. Але це величезна помилка, тому що саме хороші та близькі стосунки з учнями дозволяють всім – і викладачеві, і дитині – працювати краще.

Коли я працювала в школі, я намагалася дізнатися про своїх учнів все – де вони живуть і з ким, як часто змінюють школи, скільки у них братів і сестер, чи траплялося з ними щось, що могло їх глибоко травмувати. Я ходила до них в гості та купувала продукти в магазинах поблизу, а тому завжди знала, чим і як вони живуть. Одні з моїх найкращих батьківських зборів пройшли в продуктовому магазині. Може, вам здасться, що все це занадто. Але я завжди була впевнена, що викладання часто пов’язано з тим, що не має прямого відношення до школи. Є така африканська приказка: «Найкращий час знайти нового друга – знайти його тоді, коли тобі ніхто не потрібен». Я була проактивною. І раджу всім поводитися саме так.

Чим більше ви знаєте про людину, тим простіше з нею працювати. Здорові стосунки завжди базуються на прозорості та довірі. Якщо цього немає, то будуть непорозуміння і помилки. Тому потрібно бути завжди відкритим до будь-яких запитань, бути з дітьми чесним.

Зараз такий час – дуже складно зберегти щось у таємниці. Порахувати друзів можна натисненням однієї кнопки. Особисте спілкування багатьом здається занадто виснажливим. Звичайно, вчителі не повинні випадати з онлайну, вони повинні розуміти, як все влаштовано. Але я вірю в стару школу. Я хочу дивитися в очі людині, якій даю запитання. Я хочу чути, як змінюється голос, коли на мене зляться. Я хочу бачити усмішку, коли мені вибачають. Я хочу ділитися радістю. І я знаю, що коли ми разом, ми – чудова команда.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close