7 причин сказати синові «дякую»

Якщо б ти не народився на цей світ, у мене було б інше життя. Робота, пусті плітки, чужі розмови, туфлі на високій шпильці… Адже раніше я була закохана в себе, а тепер обожнюю тебе.

Ти навчив мене боятися за своє життя. Я раніше мріяла стрибнути з парашутом, переходила дорогу на червоний, за буйки запливала і гуляла до пізньої ночі. Тепер я думаю про те, що померти так рано – недозволена розкіш. Адже на цьому світі є той, за кого я відповідаю головою і серцем. Ти — мій якір в цьому житті!

Ти навчив мене ділитися. Остання ложка супу, половинка печеньки, огризок від яблука, новий телефон або футболка з Масянею. Тепер немає сенсу розвішувати ярлики «моє – твоє», тому що у тебе свої поняття про життя. І я зовсім не проти розділити їх з тобою.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Ти навчив мене бути смішною. Тепер я знаю, що можу танцювати танець маленьких каченят, різними голосами читати будь-яку казку, зображати козу, чи коня який втік з зоопарку. Заради твого сміху я віднесу в ломбард свою втому і на виручені гроші куплю повітряних куль!

Ти навчив мене запам’ятовувати миті. Передбачити, коли ти перестанеш повзати по‑пластунськи або ніжно «цілувати» моє підборіддя, практично неможливо. Сьогодні ти робиш це, а завтра вже освоюєш інші вміння. Тому я просто фотографую кожен день твого життя. Щоб потім показати своїм онукам і посміятися над тим, як ти дратував цей світ.

Ти навчив мене цінувати час. Раніше мені здавалося, що за 5 хвилин нічого не встигнути. Тепер я знаю, що п’ять хвилин – це ціле життя. Одне горнятко кави, один похід в туалет, складена купка випраної білизни чи, можливо, навіть душ!

Ти навчив мене зберігати дзен в самих критичних ситуаціях. Струс мозку, порваний комбінезон за 4 тисячі, блохасте кошеня на кухонному столі… якби одного разу я зустріла плем’я індіанців на нашому балконі, я б просто уточнила: «Вибачте, вам не дме?».

Ти навчив мене з оптимізмом дивитися в майбутнє. Кольки пройдуть, зуби виростуть, вітрянка вилікується…Скільки б не було гірких і сумних хвилин в нашому з тобою житті, я знаю, що час зітре їх з пам’яті і підштовхне нас назустріч новим відкриттям: шкільній лаві, інститутським друзям, знайомству з твоєю майбутньою дружиною.

— Мамо, тату, це Маша! Маша, це мої батьки.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close