15 найкращих небанальних фільмів 2017 року. Що подивитися замість коміксів і екшену

Номінанти на “Оскар”, тріумфатор Каннського фестивалю та українське кіно. Найкращі авторські фільми, які вийшли у 2017 році та отримали міжнародні нагороди.

Квадрат

Режисер: Рубен Естлунд

Драма, яка цього року отримала пальмову гілку на Каннському фестивалі. Фільм розповідає про куратора музею сучасного мистецтва Крістіана. Він освічений, харизматичний та дотепний, але при цьому розлучений.

Одного разу в нього крадуть смартфон і гаманець. Через додаток чоловік вистежує гаджет і вирішує його повернути. Вирушає в бідний район Стокгольма та розпихує по поштових скриньках записки з попередженням і називає місце, куди необхідно повернути речі. Але щось іде не по плану.

Окрім пальмової гілки, фільм також отримав 5 кінопремій Європейської кіноакадемії, у тому числі як найкращий європейський фільм, найкращий європейський комедійний фільм та за найкращу режисерську роботу.

Тіло і душа

Режисер: Ільдіко Еньєді

В центрі сюжету двоє самотніх колег Марія та Ендре. Вони ведуть відлюдькуватий спосіб життя та уникають спілкування один з одним.

Несподівано для себе на сеансах психотерапії вони дізнаються, що щоночі їм сняться однакові сни.

Мелодрама “Тіло і душа” – переможець Берлінського кінофестивалю 2017 року. Окрім головної нагороди, стрічка виборола приз екуменічного журі та нагороду ФІПРЕССІ (Міжнародна федерація кінопреси).

Фільм також опинився в короткому списку номінації “Кращий фільм іноземною мовою” на “Оскарі”.

Режисером та сценаристом стрічки стала Ільдіко Еньєді. Жінка свого часу отримала відзнаку Каннського кінофестивалю за кращий режисерський дебют.

По той бік надії

Режисер: Акі Каурісмякі

Режисера стрічки можна впевнено назвати політичним активістом. Він двічі бойкотував оскарівські церемонії, виступав проти війни в Іраку та політики Джорджа Буша загалом.

Тому і не дивно, що одним з головних героїв нового фільму Каурісмякі став сирійський біженець.

“По той бік надії” – другий фільм трилогії про портові міста. Події фільму розгортаються в Гельсінкі, куди приїхав молодий біженець Калед. Війна забрала у нього сім’ю та житло, тож він приїхав шукати свою єдину сестру.

Попри чисельні приклади расизму, дискримінації та інших хвороб суспільства, нова картина Каурісмякі показує, що світ може і має бути кращим.

Комедійна драма “По той бік надії” принесла режисеру Акі Каурісмякі Срібного ведмедя за кращу режисерську роботу на Берлінському кінофестивалі.

Патерсон

Режисер: Джим Джармуш

Нова стрічка від одного із найвідоміших режисерів авторського кіно Джима Джармуша, який написав і сценарій до картини.

Фільм розповідає про водія автобуса на ім’я Патерсон, який живе рутинним життям у місті Патерсон, штат Нью-Джерсі. У нього одноманітна робота і пристрасне захоплення – поезія.

Протягом усього фільму Патерсон зустрічає інших вигаданих поетів, однак водночас фільм наповнений іншими відсиланнями до реальних та відомих поетів.

“Патерсон” отримав досить позитивні відгуки. Наприклад на відомому агрегаторі Rotten Tomatoes рейтинг фільму складає 95% (8,6/10).

Фільм був учасником офіційної конкурсної програми Каннського кінофестивалю та в результаті здобув альтернативну нагороду за найкращий перфоменс собаки.

Мандрівка часу

Режисер: Терренс Малік

Американский документальний фільм, який описує Всесвіт від його народження до руйнування.

Робота над фільмом тривала 30 років. Терренс Малік почав знімати кадри для фільму сам з 1970-х років і лише в 2004 до нього приєдналась група продюсерів.

У фільмі показані унікальні кадри, зняті в важкодоступних місцях планети. Також автори показали, що існувало на Землі до появи людей. У фільмі також з’являються справжні знімки із космічного телескопу Габбл.

В українській версії закадровий текст читає лiдер групи “Крихiтка” Саша Кольцова

Рівень чорного

Режисер: Валентин Васянович

Картина, яка цьогоріч від України змагалась за номінацію на “Оскар”, однак так і не потрапила в короткий список кінопремії.

Нова драма від продюсера “Племені” поєднує елементи документального та ігрового кіно. Це той фільм, який говорить про універсальні проблеми людей абсолютно нестандартною кіномовою.

Фільм розповідає про весільного фотографа Костянтина Мохнача, який живе у великому місті та почувається дуже самотнім. На порозі 50-річчя герой розуміє, що втратив усе, що любив і до чого був прив’язаний.

Фільм складається з 35 німих сцен, що поволі розповідають про роботу, захоплення та особисте життя героя. Режисер зняв кіно без сценарію, фільм народжувався в процесі зйомок.

Подвійний коханець

Режисер: Франсуа Озон

Еротичний триллер розповідає про колишню модель Хлою. Вона ходить на прийоми до психотерапевта Поля, щоб вилікуватися від депресії. Через деякий час дівчина закохується у свого лікаря і переїжджає до нього.

Згодом виявляється, що Поль ховає багато секретів про своє минуле життя і не спішить їх розповідати.

Фільм знятий за книгою американскої письменниці Джойс Керол Оутс “Життя близнюків”, який вийшов 30 років тому. Стрічка була номінована на Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю, однак нагороду не отримала.

Життя Кабачка

Режисер: Клода Барраса

Анімаційний драматичний фільм розповідає про хлопчика на прізвисько Кабачок. Він випадково вбиває свою маму-алкоголічку та потрапляє в притулок для сиріт.

Для режисера і сценариста Клода Барраса це дебютна робота на великому екрані. В процесі створення мультику було створено 60 різноманітних фонів та 54 ляльки, в кожної з яких було по три костюми.

Мультик номінували на пальмову гілку Каннського фестивалю, на “Золотий глобус” і на найкращий анімаційний фільм на “Оскарі”.

Також анімаційний фільм здобув дві премії “Сезар” за кращий повнометражний анімаційний фільм та кращий адаптований сценарій.

Червона черепаха

Режисер: Міхаель Дюдок де Віта

Анімаційний фільм розповідає про чоловіка, який опинився на безлюдному острові. Щоб звідти втекти, він збудував пліт, але велика червона черепаха усіма силами заважає йому покинути острів.

Одної ночі черепаха залишається на березі та перетворюється на молоду дівчину. Вони починають жити разом, облаштовують побут і невдовзі у них народжується син.

У фільмі присутні звуки, які вимовляють люди, наприклад, вигуки, проте відсутня мова. Над фільмом працювали мультиплікаторами з Франції, Японії і Бельгії на базі анімаційної студії Гіблі в Японії.

На Каннському фестивалі мульт отримав Спецільний приз журі та завоював дві нагороди бельгійської кінопремії Магрітт, зокрема і за найкращий іноземний фільм.

Вбивтсво священного оленя

Режисер: Йоргос Лантімос

Цей фільм про хірурга-кардіолога Стівена, у якого є страшна таємниця. Вдома на героя чекають красива і вимоглива дружина і талановиті діти. Але замість сім’ї герой проводить час з дивним шістнадцятирічним підлітком, який певним чином пов’язаний із минулим лікаря.

У фільмі є кадри операції на серці – вони реальні і проводили її справжньому пацієнту. Головний актор був присутній на цій операції.

Картину створив режисер відомого фільму “Лобстер”, який на Каннському кінофестивалі отримав три нагороди. “Вбивство священного оленя” отримав приз Каннського міжнародного кінофестивалю за кращий сценарій.

Ілюзія кохання

Режисер: Ніколь Гарсія

Фільм за мотивами однойменного роману Мілени Ангус розповідає про жінку, яка перебуває в нещасливому шлюбі та закохується в іншого. Події відбуваються після Другої світової війни.

Головну жіночу роль довірили Маріон Котійяр, володарці премії “Оскар” за кращу жіночу роль в 2008 році.

Це перший фільм Ніколя Гарсії за останні 10 років, який був номінований на Золоту пальмову гілку. Після показу фільму на Каннському кінофестивалі зал стоячи аплодував протягом 7 хвилин.

Школа №3

Режисер: Георґа Жено та Ліза Сміт

Фільм розповідає про учнів школи №3 містечка Миколаївка на Донеччині. Місто під час бойових дій на Донбасі у 2014 році зруйнували снаряди, декілька з них потрапили і в школу.

У стрічці йдеться про 13 учнів, яким довелось дуже різко подорослішати через війну. Фільм складається лише з їх монологів. Діти розповідають про дружбу, перше кохання та плани на майбутнє після закінчення війни.

Цей фільм вийшов у копродукції України і Німеччини. Створили його режисери Ґеорґ Жено та Єлизавета Сміт. На 67-му Берлінському міжнародному кінофестивалі драма здобула Гран-прі програми Generation 14+.

Гарні часи

Режисер: Бенні Сефді, Джош Сефді

Американська кримінальна драма, у якій знявся відомий актор Роберт Патінсон. Зйомки відбувались на вулицях Нью-Йорка, серед звичайних перехожих.

За сюжетом після невдалого пограбування банку молодший брат потрапляє до в’язниці. Старший вирушає у химерну одіссею, де повно насильства і хаосу: у нього є лише одна ніч, щоб спробувати обігнати час і врятувати себе та брата від загибелі.

Це перша робота режисерів, яка потрапила в конкурсну програму Каннського фестивалю, а це їх 4 спільний фільм. Автори відносять свій фільм до жанру нео-грандхаус.

Як божевільні

Режисер: Паоло Вірдзі

Дії відбуваються в італійській психіатричній лікарні. Комедія розповідає про Беатріс – надзвичайно комунікабельну жінку, яка сама себе назвала графинею з мільярдними статками і любить уявляти, що зустрічається зі світовими лідерами.

Жінці не вистачає спілкування і якихось розваг. Одного разу у психлікарню поселяють нову пацієнтку Донателлу – інтроверта, яка нікого не хоче близько до себе підпускати.

Обидві жінки починають спілкуватись та починають планувати втечу з лікарні, щоб поза її межами будувати нове життя.

Комедія отримала 5 премій від Італійської кіноакадемії: за найкращі фільм, режисуру, сценарій, продюсера та жіночу роль. Також картина отримала 5 нагород “Срібна стрічка”, які присуджує Італійський національний синдикат кінокритиків.

Тоні Ердман

Режисер: Марен Аде

Фільм-тріумфатор кінофестивалів. Розповідає про складні стосунки між батьком та його дорослою донькою. Картина увійшла до списку “100 найкращих фільмів ХХI століття” від BBC, зайнявши 100-е місце.

За сюжетом колишній учитель музики Вінфред вирішує помиритися з дочкою. Вони давно не спілкуються, а дочка за цей час встигла стати успішним бізнес-консультант в престижній корпорації.

Щоб завоювати її увагу та повернути прихильність, він видає себе за дивакуватого бізнесмена на ім’я Тоні Ердманн.

“Тоні Ердманн” став одним з найпопулярніших фільмів 69-го Каннського кінофестивалю, де претендував на Золоту пальмову гілку.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close